Page 138 - 4200

житті людей. І якщо простір до недавнього часу обмежувався
поверхнею планети Земля і лише недавно людина вийшла за її
межі, то час для кожної окремої людини обмежується строком
її життя, а для суспільств та людства в цілому - певними
періодами, епохами тощо. Час відміряє повсякденний ритм
людського життя, виступає основою для розуміння його
сенсу.
1 Категорія часу в соціології
Уявлення про час протягом людської історії були не
однаковими. У давнину переважала думка, що рух часу
відбувається по колу з повтореннями певних циклів. У Біблії
маємо свідчення про рух часу подібно до кругообігу води у
природі: «Сходить сонце, заходить сонце. І поспішає до того
місця, де воно сходило... Усі річки течуть у море, а море не
переповнюється... До того місця, звідки вони течуть, вони
повертаються, щоб знову текти» читаємо у Еклезіаста. «Рід
уходить і рід приходить» - це вже про циклічність повторення
людської історії. Усе повертається «на кола свої». Така думка
досить тривалий час переважала у суспільстві. І лише
набагато пізніше, із прийняттям християнства як світової
релігії, із вчення Августина Блаженного (354 - 430 pp. н.е.),
час було «витягнуто» у пряму лінію і показано його
незворотність. Почалась «погоня за часом». Але оскільки у
кінці життя кожної особистості неминуче настає смерть, то
християнство розвинуло доктрину про Царство Небесне, в
якому існує для праведних вічне життя. Таким чином, завдяки
вірі у цю доктрину, час життя кожної людини було поділено
на тимчасове, земне існування і вічне, безкінечне, небесне.
Соціологія розглядає саме час земного існування людини,
воліючи будувати «Царство Боже» на землі, а не на небесах,
залишаючи останнє для адептів теології. Повертаючись до
визначеної нами основної мети соціології-поліпшення життя
людей, можна сказати, що вона вивчає минулий час для
покращання сьогодення, а сьогодення вивчає, щоб зробити ще

138