Page 140 - 4200

найменший час виробити якнайбільше матеріальних благ.
Тобто, справжнє багатство суспільства - час, звільнений від
процесу матеріального виробництва. Це час, який людина
може використати за своїм бажанням. Отже, наукова
організація праці веде до підвищення її продуктивності, яка, у
свою чергу, дає можливість збільшити вільний час. На цю
проблему звертав увагу О.Конт підкреслюючи, що вона і досі
займає провідне місце у теоретичних та практичних студіях
соціологів, бо з цим безпосередньо пов'язане покращання
життя людей, суспільства.
Вільний час як соціальне явище потрапив у поле зору
науки лише у XIX ст., але уява про нього існувала давно. Ще
Аристотель у «Політиці» сказав, що грек відрізняється від
варвара, перш за все, як вільна людина від раба, що зайнятий
тільки трудовою діяльністю. Праця в усі часи виступала як
необхідність. У Біблії вона виступає у вигляді божої кари за
неслухняність: «у поті будете здобувати хліб свій». Але
духовне очищення людини, врешті-решт, приводить до того,
що всі її страждання під час цієї нелегкої праці закінчуються у
Царстві Небесному, у якому вона живе вічно, без страждань у
вільному часі. Науковий погляд виходить якраз з тих позицій,
що, не сподіваючись на це примарне царство, слід зробити все
можливе для того, щоб зменшити «страждання» під час
добування людиною «хліба насущного» і збільшити вільний
час протягом життя людини. Прогрес розвитку людства - у
появі все більшої кількості вільного часу. Отже, оскільки
збільшення вільного часу є об'єктивним процесом у розвитку
людства, то й наріжне завдання суспільства в цілому і
соціології як науки зокрема - як саме найкращим чином
організувати цей вільний час, який би було використано на
духовне збагачення людини.
Перш за все, постає питання кількісного виміру вільного
часу. Але це досить важка справа: як його розрахувати для
творчої людини, що займається наукою, мистецтвом? Тут

140