Page 83 - 4194

у = φ ( х 1, х 2,… х п ). (8.26)

Це рівняння називається функцією відгуку.
Головним завданням планування експерименту є роз-
криття механізму явища, тобто визначення такого аналітично-
го виразу у = f ( х 1, х 2,… х п ), який у межах допустимих значень
чинників досить точно збігається з невідомою залежністю
(8.26). Обсяг можливих або допустимих значень чинників x
називається обсягом визначення. Залежно від кількості дослі-
джуваних чинників експеримент може бути одно -, двох - і
багаточинниковий.
Ще до проведення досліду збирають деякою мірою роз-
різнену інформацію про об’єкт дослідження – апріорну інфо-
рмацію (апріорі – знання про дійсність, які отримані ще до
дослідного їх визначення). На основі апріорної інформації про
об’єкт дослідження або про подібні об’єкти дослідник розпо-
діляє змінні чинники на вхідні, вихідні й перешкоди.
Об’єкт дослідження може мати кілька змінних, що ви-
значають його стан, причому чим їх буде менше, тим стислі-
шим буде план експерименту. Існують різні способи змен-
шення кількості змінних: зміна мети дослідження, розподіл
досліджуваного об’єкта на складові, встановлення зв’язку між
змінними стану та ін. Досвід показує, що здебільшого вдаєть-
ся обмежитись однією змінною стану. Якщо ж таких змінних
кілька, досліди проводяться щодо кожної з них.
Вибираючи змінну стану, необхідно врахувати такі ви-
моги:
1) вона повинна мати кількісне значення, тобто вимірю-
ватись;
2) має однозначно описувати об’єкт дослідження;
3) під час проведення дослідів має бути статистично
ефективною, тобто з найменшою дисперсією (відхилення від
середніх значень).
Вибір чинників – це найвідповідальніший етап підготов-
ки до планування досліду, від нього залежить правильність
розв’язання поставленої задачі.
Під час проведення досліду беруть до уваги всі чинники,
які можуть суттєво впливати на процес, що вивчається. За
цього вони мають бути керованими і однозначними. Керувати
82