Page 160 - 4185

160

автокореляційні, а кроскореляційні методи, оскільки елементи
(індикатори), котрі однозначно вказують на необхідність
розділового знака (наприклад, сполучники а чи але всередині
речення однозначно вимагають коми). Ці індикатори названі

формальними. Крім них, існують і такі, що вимагають
попереднього автоматичного морфологічного, синтаксичного та
семантичного аналізу. Оскільки не всі з цих видів аналізу під

силу сучасним системам редагування, то контролюють у системі
„Редактор” лише формальні індикатори. За межами контролю
залишають однорідні члени речення, дієприкметникові та
дієприслівникові звороти тощо.

Виходячи з характеру індикаторного принципу, система
редагування „Редактор” не розставляє розділових знаків сама, а
лише вказує на місця ,де можливі помилки. Правильність

розділових знаків, поставлених людиною, для системи
редагування є остаточною і контролю не підлягає.
Система редагування працює за таким основним

алгоритмом: якщо в реченні є пунктуаційний індикатор, біля
якого не стоїть потрібний розділовий знак, то система повідомляє
користувачеві, що тут помилконебезпечне місце і надає

інформацію, потрібну для виправлення.
У система редагування „Редактор” для утворення масиву
індикаторів розроблена спеціальна система керування базами
даних.

Кожен запис у ній має такі поля:
- пунктуаційний індикатор (ланцюжок літер);
- парний індикатор (ланцюжок літер, коли він є);

- позиція розділового знака стосовно індикатора;
- позиція розділового знака стосовно парного індикатора;
- потрібний розділовий знак (один або два);
- повторюваність індикатора;

- пунктуаційна ситуація;
- (одно-, дво- чи n-стороння);
- наявність прийменників перед індикатором;

- винятки (перелік слів, які накладають обмеження на
застосування індикатора);
- пояснення пропонованого пунктуаційного виправлення.

Сумарна кількість записів у такій системі керування базами
даних становить кілька сотень. За прогнозом при вичерпній