Page 227 - 4172
P. 227

седиментаційна нестійкість цементних розчинів, низька фільтрація їх у
            тріщини малого розкриття і в тонкошарувате пористе середовище при
            абсолютній  відсутності  селективності,  а  також  великі  матеріальні
            витрати  і трудомісткість.

                     У  той  же  час,  при  аномально  низьких  пластових  тисках  на
            окремих  родовищах  успішно  застосовують  технологію  встановлення
            водоізоляційних мостів з цементажем за статичним рівнем [47]. Однак,

            для  регулювання  процесу  нагнітання  і  протискування  цементного
            розчину,  а  також  встановлення  ізоляційного  моста  в  заданому
            інтервалі  необхідні  прилади  безперервного  контролю  динамічного
            рівня  рідини  в  затрубному  просторі.  Крім  того,  для  ізоляції  нижніх

            обводнених  інтервалів  в  окремих  районах  використовують  вибухові
            пакери, що дозволяє значно скоротити тривалість ізоляційних робіт.
                     На  заключній  стадії  розроблення  газових  родовищ  при

            встановленні  цементних  мостів  за  традиційною  технологією  з
            використанням  протискуваної  рідини,  спостерігається  повне  або
            часткове  поглинання  цементного  розчину  через  велике  перевищення

            гідростатичного  тиску  стовпа  цементного  розчину  і  протискуваної
            рідини  над  пластовим  тиском.  Це  призводить  до  необхідності
            багаторазового  встановлення  цементних  мостів  і  до  безконтрольного

            закупорення  порових каналів  необводненої  частини  пласта-колектора
            цементним  розчином,  що  є  причиною  низької  продуктивності
            свердловин  після  освоєння.  У  таких  випадках  перед  встановленням
            цементного мосту газом більш високого тиску  відтісняють статичний

            рівень  підошовної води в пласт. Приготовлений розрахунковий об’єм
            цементного  розчину  за  допомогою  цементувального  агрегату
            закачують  в  колону  насосно-компресорних  труб,  а  потім    трубний

            простір з’єднують із заколонним простором свердловини. Тиск  газу в
            трубному і затрубному просторі вирівнюється і цементний розчин під
            дією сили тяжіння опускається на вибій свердловини. Після закінчення
            часу,  необхідного  для  опускання  цементного  розчину  на  вибій

            свердловини,  проводять  операції з підняття ліфтової колони на 20 –
            30  м  вище  покрівлі  цементного  мосту.  Після  цього  в  свердловині
            очікують  затвердіння  цементу.  Наявність  вибійних  пакерів  і

            необхідність  глушіння  газових  свердловин для  переміщення  ліфтової
            колони  не  дозволяють  широко  застосовувати  метод  на  багатьох
            газових родовищах.





                                                           219
   222   223   224   225   226   227   228   229   230   231   232