Page 9 - 4163

1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ

1.1. Історія виникнення і розвитку політичної економії. Основні школи і течії
економічної думки.
1.2. Предмет політичної економії.
1.3. Мета і функції політичної економії.
1.4. Основні методи дослідження соціально-економічних процесів.

1.1. Історія виникнення і розвитку політичної економії. Основні школи і
течії економічної думки

Економічна наука як система знань почала формуватися в період становлення
капіталізму (кінець XVI – початок XVII ст.). Буржуазія накопичувала свій первісний
капітал не завдяки виробництву, а у торгівлі, переважно у зовнішній. Тому операції з
товарами і грошами (золотом) були основним джерелом отримання прибутку і
формували суспільне уявлення, що саме це і є багатство.
Таким чином, першою економічною школою стає МЕРКАНТИЛІЗМ, який вивчає
товарний та грошовий обмін і визначає його головною справою економічної політики
держави. Меркантилісти (Т. Мен, Дж. Локк, У. Стаффорд, Ж. Б. Кольбер) надають
своїм урядам поради як використовувати політику протекціонізму, розвивати
зовнішню торгівлю. Вперше наукові доробки знаходять практичне використання на
державному рівні.
Термін політична економія був ужитий французьким економістом Антуаном
Монкретьєном (1575-1622) у “Трактаті політичної економії”, який вийшов у світ у 1615
р. Перебуваючи у Великий Британії, він ознайомився з ученням меркантилістів, став
свідком бурхливого розвитку капіталістичних відносин в цієї країні. Повернувши до
Франції, він виступає прихильником розвитку національної промисловості і
державного господарства. До поняття економіка, вчений додає ще одне грецьке слово –
politicos, що означає державний, суспільний. Так, політична економія, отримавши
назву, ще довгий час розглядалася як наука про законі розвитку суспільного
господарства.
Еволюція капіталізму далі свідчить, що буржуазія, як новий власник, отримав
міцні позиції в торгівлі (обігу), починає завойовувати виробництво. В економічній
науці з'являється школа КЛАСИЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ, тому що
меркантилістична доктрина не змогла вирішити усіх проблем капіталістичного
виробництва. Потрібний був новий методологічний підхід до цієї сфери. В Англії, для
вирішення цього питання, нову теоретичну основу знайшли У. Петті, А. Сміт, Д.
Рікардо, у Франції над цим працювали – П. де Буагільбер, А. Тюрго. Вони відкидали
ідею необхідності втручання держави в економіку, вважаючи, що тільки природі
належить право регулювати економічний порядок. Верховенство природи також
відстоювала школа фізіократів (Ф. Кене), яка визнавала суспільну працю
продуктивною тільки у сільському господарстві. Звідси і назва школи – природа і
влада. Головним об'єктом вивчення класична школа зробила виробництво, тобто
розкрила значення людської праці як основи і міри цінності всіх продуктів (товарів),
джерела багатства суспільства.
Теоретичні досягнення класиків полягають у такому:
- по-перше, це концепція «економічної людини», що діє у своїх егоїстичних
інтересах, та стає центром економічного аналізу;
- по-друге, уявлення про ринок як самодостатню економічну систему, яка діє за
об'єктивними законами, про механізм ціноутворення, що складається на основі

9