Page 14 - 4163

“діяльність людей” надто аморфне. Тому справедливе зауваження американського
економіста М Бредлі про те, що “немає жодної людської діяльності, яка б не
потрапляла в поле зору “екномікс”.
Сучасні економісти про предмет політичної економії: у 1948 р. вийшов у світ
підручник американського економіста Пола Самуельсона “Економікс”, за який йому
було присуджено Нобелівську премію. У книзі стверджується, що предметом
економікс є споживання, і що ця наука вивчає дії, які включають обмінні операції між
людьми; людський вибір з метою використання рідкісних ресурсів для виробництва
різних товарів та їх розподілу; людей у їх діловому житті; багатство; методи
вдосконалення суспільства. «Економікс – це наука про шляхи використання рідкісних
виробничих ресурсів, що вивчає, як люди і суспільство здійснюють кінцевий вибір
рідкісних ресурсів, як виробляють різні товари і розподіляють їх для споживання» (П.
Самуельсон).
Близьке за змістом визначення сучасних американських учених Кемпбелла
Макконнелла і Стенлі Брю, згідно з яким економікс (аналітична економіка) є наукою
про “ефективне використання обмежених економічних ресурсів або управління ними з
метою досягнення матеріальних потреб людини”. Серед майже 30 визначень предмета
економікс поширене трактування, яке акцентує на поведінці людини, групи людей у
різних сферах суспільного відтворення за обмежених ресурсів з метою максимізації
прибутків або задоволення потреб людей. Найдосконалішим вважають визначення
англійського економіста Л. Роббінса: “Економіка – це наука, яка вивчає поведінку
людини з точки зору відносин між її цілями і обмеженими ресурсами, що допускають
альтернативне використання”.
Синтезувавши позитивні аспекти різноманітних визначень і врахувавши
критичний аналіз негативних, як предмет політичної економії можна визначити
економічні відносини у процесі діалектичної взаємодії з розвитком продуктивних сил у
всіх сферах суспільного відтворення, а також вивчення законів та закономірностей,
цілісність і організованість якого (процесу взаємодії) забезпечується сучасним
господарським механізмом.
Автори, які, визначаючи предмет політичної економії, не беруть до уваги
розвиток продуктивних сил, допускають серйозну теоретико-методологічну помилку.
Вони ігнорують необхідність вивчення людини (як головної продуктивної сили і
суб’єкта кожної із підсистем економічних відносин і насамперед відносин економічної
власності), її потреб, інтересів та цілей. Абстрагування від продуктивних сил, змістом
яких є відношення людини до природи, виключає можливість досліджувати взаємодію
двох сторін економічного і двох сторін суспільного способів виробництва, а отже, одну
з основних рушійних сил розвитку економічної системи. Крім того, це ігнорування
важливих економічних категорії – праці, засобів виробництва, робочої сили, потреб та
ін.

1.3. Мета і функції політичної економії

Мета політичної економії як науки полягає у тому, щоб відповісти на питання:
“ЩО виробляти? ЯК виробляти? ДЛЯ КОГО виробляти?”
Одержати правильну відповідь дозволяє знайомство з функціями політичної
економії. Політична економія виконує такі функції.
Пізнавальна: полягає у всебічному вивченні форми економічних явищ і їхньої
внутрішньої сутності, що дозволяє відкрити закони, за якими розвивається національна
економіка. Досліджуючи економічні процеси, вдається визначити спонукальні причини
і напрямки поведінки економічних агентів. Вона полягає в розкритті суті економічних

14