Page 31 - 4163

Початковим пунктом економічної діяльності є виробництво. Вирішальна роль
виробництва пов’язана не тільки з тим, що воно є основою життя і джерелом прогресивного
розвитку людського суспільства. Більш суттєве друге: соціальний тип і характер виробництва,
які залежать від форми власності, зумовлюють соціальний тип і характер усіх інших стадій. Так,
соціальна нерівність людей у виробництві тягне за собою їх нерівність у розподілі і споживанні.
Розподіл – це встановлення частки кожного (окремої людини чи колективу) в одержанні
суспільного продукту. Слід зауважити, що розподіл засобів виробництва і членів суспільства за
сферами і галузями виробництва, підприємствами входить у виробництво, є його зворотною
стороною.
Обмін – це процес руху вироблених благ від одного суб’єкта до другого, форма суспільних
зв’язків виробників і споживачів. Саме обмін дозволяє отримати те, що необхідно для
задоволення конкретних потреб суспільства, окремої людини у відповідності з долею, яка
визначена розподілом. Обмін відбувається і у самому виробництві у вигляді обміну діяльністю і
здібностями, але це не самостійна стадія, а зворотна сторона виробництва.
Споживання – це процес використання результатів виробництва для задоволення потреб.
Воно буває виробниче і особисте. Саме останнє створює могутній імпульс розвитку і
удосконалення виробництва. Воно примушує виробництво прискорюватися чи стримуватися,
міняти структуру, спонукає до життя нове виробництво.
Взагалі, зворотний вплив розподілу, обміну та споживання на виробництво може бути як
позитивній, так і негативний, тобто вони можуть стимулювати або здержувати його.

3.3. Економічні ресурси. Виробничі можливості і проблема вибору

Виробництво передбачає наявність економічних ресурсів, до яких належать: матеріальні,
трудові, фінансові, інформаційні.
Економічні ресурси – сукупність речових та особистих факторів виробництва, що
використовують для виробництва товарів і послуг. Для вивчення економічних ресурсів
вживають різні критерії кваліфікації. Крім особистого і речового чинників, можна вирізняти
також відтворювані та невідтворювальні чинники. До відтворюваних належать ті, що
створюються і відтворюються природою (ґрунт, водні басейни тощо) та суспільством (засоби
виробництва, наука, інформація), до невідтворюваних – корисні копалини, що
використовуються як сировина. Водночас існують чинники, які спільно відновлюються у
процесі взаємодії людини з природою (наприклад, трудові ресурси).
Матеріальні ресурси – природні і вироблені засоби виробництва (фізичний капітал).
Природні ресурси – це форма наявних у природі економічних ресурсів, які є сукупністю
природних умов існування людини, найважливішою складовою навколишнього середовища і у
процесі виробництва відображають відношення різних суб'єктів підприємницької діяльне (а
загалом суспільства) до природи.
Трудові ресурси – люди з фізичними і розумовими здібностями, які застосовуються у
виробництві. Крім того, до цього виду ресурсів включають підприємницьку здібність як
особливий вид людського таланту (заповзятливість).
Фінансові ресурси – це грошові ресурси для економічної діяльності.
Економічні ресурси формують матеріально-речовий зміст факторів виробництва. Термін
„фактори виробництва” використовують на мікроекономічному рівні, розуміючи під ними
введені у виробництво економічні ресурси. Саме від раціонального використання останніх
залежить доход власників факторів виробництва, результат праці підприємства.
Економічні ресурси, як правило, обмежені, тобто їх менше, ніж необхідно для задоволення
потреб при даному рівні суспільного розвитку. Безумовно, обмеженість ресурсів відносна, бо з
розвитком суспільства вона переборюється. Наявні економічні ресурси обумовлюють виробничі
можливості. Оскільки ресурси обмежені, суспільство повинно робити вибір. Здійснюючи вибір,
суспільство змушене від чогось відмовитись, щоб одержати бажаний результат. Те, від чого

31