Page 36 - 4163

Продуктивні сили забезпечують умови для активної взаємодії людей із природою, що полягає в
матеріальному і духовному освоєнні, видозміні і присвоєнні її багатства.
Класифікація системи виробничих відносин може бути здійснена за декількома
критеріями:
- за часом дії системи виробничих відносин;
- за типами господарських зв'язків;
- за фазами руху сукупного суспільного продукту в процесі відтворення.
Зміна однієї системи виробничих відносин іншої відбувається як природничо-історичний
процес. У ході його здійснюється перехід від нижчих форм, до більш високих за рівнем
організації економічних відносин. Становлення нової суспільно-економічної формації
припускає досягнення якісне нового ступеня розвитку системи економічних відносин.
За типами господарських зв'язків виробничі відносини складаються з:
- відносин власності і відповідних їм соціально-економічних зв'язків між учасниками
суспільного виробництва;
- організаційно-економічних відносин.
Завершуючи розгляд першого питання, зробимо наступну класифікацію виробничих
відносин за критерієм руху сукупного суспільного продукту. Отже, система виробничих
відносин охоплює усі фази (стадії) цього руху – виробництво, розподіл, обмін і споживання.
Виробництво – це є процес створення корисного продукту.
Розподіл – на цій стадії визначається частка кожної людини у зробленому продукті.
Обмін – це процес, під час якого одні продукти (товари) обмінюються на інші. Розподіл і
обмін опосередковують зв'язок між виробництвом і споживанням.
Споживання – на цій стадії відбувається використання створених благ і послуг для
задоволення людських потреб.
У свою чергу, споживання буває виробничим і невиробничим (особистим і суспільним).
При виробничому споживанні частина створеного продукту у виді засобів виробництва
повертається назад у виробництво. При невиробничому споживанні створений продукт виступає
у формі продуктів споживання для задоволення фізіологічних і соціальних потреб людини.
Усі чотири фази руху суспільного продукту тісно зв'язані між собою й утворюють
суспільне виробництво. Найважливішим показником функціонування суспільного
виробництва є його ефективність. Вона визначається співвідношенням результатів
виробництва і їхніх витрат.
Сучасний світ характеризується наявністю самих різних економічних систем. Відмінне
розуміння історичного процесу розвитку економічних систем відбивають формаційний і
цивілізаційний підходи.
Формаційний підхід характерний для марксистської теорії і представляє тричленну
класифікацію етапів економічного розвитку суспільства. Первинна (архаїчна) формація містила
у собі первіснообщинний і азіатський способи виробництва. У її основі була землеробська
громада з колективною власністю на землю, незначне ще ремесло і станові відносини. Другу
формацію, засновану на приватній власності, К. Маркс назвав «вторинною» (рабство, феодалізм,
капіталізм). Третя – комуністична, передбачала знищення приватної власності і по-фазний рух
(соціалізм, комунізм) до поставленої мети. Епоха комунізму повинна була, за задумом автора
формаційної теорії, перетворитися в епоху «позитивного гуманізму». Даний підхід має
достоїнства і недоліки. З його допомогою економічна історія людства набула вигляду логічної
схеми, а не хаосу фактів. Обмеженість – він застосовний в основному західній цивілізації і не
одержав практичного підтвердження.
Цивілізаційний підхід припускає вивчення світової економічної історії як єдиного
планетарного процесу з поступовою зміною цивілізацій. Ця теорії знаходиться у початковій
стадії свого розвитку. Її головним завданням є пошук системоутворювальних ознак. Основним
критерієм періодизації служать цивілізаційні революції, що піднімають на нову ступінь
продуктивність праці. До них можна віднести: аграрну (близько 6-8 тис. років тому);

36