Page 8 - 4143

структурних компонентів мозку, й, в першу чергу, визначають

його функціональні характеристики, є одним з найістотніших
висновків, зроблених нейрофізіологами. На підтвердження можна
привести вислів відомого нейрофізіолога Е. Кендела: "На
переконання багатьох нейробіологів врешті-решт буде доведено,

що унікальні властивості кожної людини - здатність відчувати,
думати, навчатися і пам'ятати - укладені в строго організованих
мережах синаптичних взаємозв'язків між нейронами головного

мозку" [1].
На рисунку 1.1 приведена структура типового біологічного
нейрона. Дендріти йдуть від тіла нервової клітки до інших нейронів,
де вони приймають сигнали в точках з'єднання, званих синапсами.

Прийняті синапсом вхідні сигнали підводяться до тіла нейрона. Тут
вони підсумовуються, причому одні входи прагнуть порушити

нейрон, а інші перешкодити його збудженню. Відповідно до цього
розрізняють процеси синаптичного збудження і гальмування
нейрона.

Рисунок 1.1 – Біологічний нейрон

Коли сумарне збудження в тілі нейрона перевищує деякий поріг,

нейрон збуджується, посилаючи по аксону, який на кінці сильно
гілкується, сигнал іншим нейронам. Нервовий імпульс володіє
здатністю розповсюджуватися по нервових волокнах без загасання,

аж до синаптичних закінчень із швидкістю розповсюдження
близько 10 м/с.
Синаптічне гальмування знижує збудження нейрона і тим самим

утрудняє перехід збудження нейрона в нервовий імпульс.
Після генерації імпульсу наступає так званий рефрактерный
період, під час якого нейрон відновлює здібність до генерації
наступного імпульсу. Тривалість рефрактерного періоду менше 1

8