Page 4 - 4143

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1.
ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ТА ОСНОВНІ ПАРАДИГМИ
НЕЙРОННИХ МЕРЕЖ

Навчальний елемент 1.1 Вступ, мета та завдання курсу,
історичний нарис розвитку нейронних мереж.

Ядром нейроінформаційних технологій є уявлення про те, що
природні біологічні нейрони можна моделювати досить простими
штучними автоматами, а вся складність мозку, його гнучкість в

обробці різного роду інформації і інші його найважливіші якості,
визначаються зв'язками між нейронами. Кожний зв'язок
представляється як зовсім простий елемент, що служить для обміну
сигналами. Граничним виразом цієї точки зору є гасло: "Структура

зв'язків - все, властивості елементів - ніщо".
Сукупність ідей, що визначає описане уявлення про мозок носить
назву конекціонізма (по-англійськи connection - зв'язок).

Конекціонізм оперує рядом нескладних ідей, що включають
поняття однорідності системи (елементи однакові і надзвичайно
прості, все визначається структурою зв'язків), надійності системи з
ненадійних елементів, "голографічності" системи - при руйнуванні

випадково вибраній частині система зберігає свої корисні
властивості.
Для опису пристроїв і алгоритмів функціонування штучних

нейронних систем розроблена спеціальна системотехніка (суматори,
синапси, нейрони, дендріти), що передбачає об'єднання
найпростіших пристроїв у функціонально орієнтовані мережі,

призначені для вирішення конкретних задач.
З середини 1980-х рр. безперервно росте інтерес до створення
спеціалізованих пристроїв, що одержали назву нейрокомп'ютерів.

Існує велика різноманітність нейрокомп'ютерів - від
спеціалізованих інтегральних схем, в які вводиться наперед певна
структура нейронної мережі, до універсальних програмованих
співпроцесорів до обчислювальних машин, на яких можна

реалізувати модель будь-якої нейронної мережі. Існує також і цілий
ряд проміжних типів нейрокомпьютеров з тим або іншим ступенем

4