Page 70 - 363_
P. 70

71




                   Наприклад:
                    A =
                            1     2     3     4     5
                            5   -1     4      6     0
                   >> [Q,R,Pl = qr(A)
                         Q =
                                 -0.5547     -0.8321
                                 -0.8321      0.5547
                         R =
                                 -7.2111     -2.7735    -4.9923    -4.7150    -0.2774
                                        0        -4.l603      -0.2774     1.9415    -2.2188
                         P =
                                  0       0       0       1       0
                                  0       0       0       0       1
                                       0       0       1       0       0
                                       1       0       0       0       0
                                  01       0       0       0
                   Визначення характеристичного полінома матриці А можна  здійснити
            за допомогою функції  poly(A). Звернення до неї вигляду  p=poly(A) дає змогу

            знайти вектор-рядок p коефіцієнтів  характеристичного полінома:
                                                                n
                                      p(s)=det(s*E-A) =p 1*s +... + p n*s+p n+1,
            де Е - позначення для одиничної матриці розміром (n*n). Наприклад :

                   >> A = [1  2  3;  5 6 0;  -1  2 3]
                        A =
                                1      2      3
                                5      6      0
                              -1       2      3
                   >> p = poly(A)
                        p =
                               1.0000    -10.0000    20.0000    -36.0000
                   Обчислення  власних  значень  і  власних  векторів  матриці  здійснює
            процедура    eig(A).  Звичайне  звернення  до  неї  дає  змогу  одержати  вектор

            власних  значень  матриці  А,  тобто  коренів  характеристичного  полінома
            матриці. Якщо ж звернення має вигляд:

                                                   [R, D] = eig(A),

            то   в результаті одержують діагональну матрицю  D власних значень і матрицю
            R правих власних векторів, які задовольняють умову A*R = R*D.

                   Ці вектори, унормовані таким чином, що норма кожного з них дорівнює

            одиниці. Наведемо приклад:
                   A =
                           1   2      3
                               -1     8    16
                               -5  100     3
   65   66   67   68   69   70   71   72   73   74   75