Page 62 - 346_

“про духовне в мистецтві” завдання творчості визначаються
як уміння художника “психологічною силою” фарби
викликати “душевні вібрації”. В свою чергу К. Малевич у
трактаті “Від сезана до супраматизму” скаржився, що від
художників вимагають, аби “мистецтво було зрозумілим”. На
його ж думку, було б краще, якби глядачі “пристосовували
свої голови для розуміння” формалістичних творів, той, “хто
відчуває живопис, менше бачить предмет”, а людина, яка
“бачить предмет”, вже не спроможна “відчувати живопис”.
Абсолютуючи світ власних переживань В. Кандинський
вбачав долю людини у самотності і тому вона може
звертатися лише до самої себе. Його світ внутрішніх
переживань втілюється у “духовну сутність” трикутників,
квадратів, циліндрів, у складну гаму кольорів тощо.
Цікавим є той момент, що В. Кандинський намагається
пояснити кольори. Білий наприклад діє на нашу психіку як
велике мовчання, яке для нас є абсолютним, зелений – схожий
на товсту, дуже здорову нерухому корову, жовтий
асоціюється з “духовним теплом”, а сірий – “безнадійно
нерухомий”.
Сам В. Кандинський не мав чіткої продуманої,
“кольорової” програми. В ранзі були і білий, і сірий, і жовтий
кольори. Перевагу все таки він віддавав жовтому кольору як
спогадам про дитинство. Свою оперу “Жовтий звук” він
створив як зразок втілення абстракціонізму в музиці.
Усі спроби В. Кандинського та його прихильників
теоритично обгрунтувати унікальну роль кольору у
відтворенні внутрішніх переживаня справляють враження
штучних побудов. Розробити систему загальновизнаного
тлумачення фігур, знаків і кольорів – символів
абстракціоністи не змогли. Проте і сьогодні теорії В.
Кандинського мають своїх прибічників серед провідних
західних філософів, естетиків, які не тільки не вбачають
хибності або хоча б штучності його аргументів, а навпаки,
знаходять нові аспекти аналізу й утвердження “істинності”
абстракціонізму.

60