Page 63 - 346_

8.2 Експресіонізм.
Перші паростки експресіонізму (від фр. Expression –
вираження) можна виявити в художніх експериментах митців
Росії і Західної Європи початку ХХ ст. З’являлись перші
об’єднання експресіоністів у своєрідні товариства. Таким
були “Міст” (Хепель Е., Кірнер Е.), “Синій вершник”
(В.Кандинський, Ф.Марк, А.Манке).
У перші роки свого розвитку експресіонізм існував як
форма індивідуального протесту проти капіталістичної
дійсності, жорстокості, зла. Світові війни внесли у творчість
експресіоністів теми протесту проти війни, приреченості
людини, смерті. Не аналізуючи соціально – політичної
природи війни вони засуджували її як вбивство людини
людиною. Саме німецькі письменники Р.Зегерс, К.Манн,
Б.Брехт, С.Цвейг починали свій творчий шлях у цьому
напрямку. Однак пізніше деякі з них відійшли від
експресіонізму насамперед тому, що він не міг задовільнити їх
прагнення до глибокого аналізу соціальних суперечностей
свого часу.
Експресіонізм шукав собі філософське обгрунтування і в
історії філософії (А. Шопенгауер, Ф. Шеллінг), в популярних
течіях початку ХХ ст. (А. Бергсон, З. Фрейд). Зв’язок між
експресіонізмом і психоаналізом найбільш повно виявився у
розвитку групи “Буря”. Так, у журналі цієї групи з
одноіменною назвою “Буря” друкувалася “сексуальна –
паталогічна драма” О. Кокошка “Вбивця – надія жінок”.
Автор намагався довести, що митець “повинен забувати всі
закони” і керуватися лише бажаннями власної душі.
Теорія позасвідомих інстинктів вплинула і на творчість
відомого німецького поета – експресіоніста Г. Бенна. Як і всі
експресіоністи, він постійно наголошував на пануванні
позасвідомого у людський природі.
Сьогодні творчість Г. Бенна широко популяризується у
середовищі західної інтелігенції, молоді. В його творчості
відзначається філософія песимізму, приреченості людства,
естетизація смерті тощо. Аналізуючи свідомість людини, Бенн
доходить висновку, ніби шлях розвитку людства-хібний і воно
приречене на смерть.

61