Page 65 - 346_

сучасної людини звільнитись від внутрішньої дизгармонії,
власної недосконалості тощо. Експресіоністи переконані, що
поза власним “Я” світ уже не існує. Духовна, моральна
самотність – це доля людини, що нібито фатально приречена
на внутрішні кризи, з яких немає виходу.

8.3 Сюрреалізм.
Сюрреалізм (від фр. Surreealisme – надреалізм) існує вже
понад піввіку і сьогодні належить до популярних та
впливових течій. Теоретична програма сюрреалізму
формувалася при безпосередній участі З. Фрейда. Фактичним
засновником цього напряму мистецтва вважається А. Бертон,
а найбільш визначний практик сюрреалізму – С. Далі.
Сьогодні сюрреалістичні пошуки можна виявити
практично у всіх видах мистецтва. Хоча вважають, що
сюрреалізм – це також своєрідна художня ілюстрація
психоаналізу. Процес творчості, за Бертоном, – це процес
загадковий і не піддається логічному осмисленню. Тому
справжній художник працює лише асоціативним, алогічним
методом, спираючись на власні сновидіння.
Уже перші експерименти сюрреалістів були названі
окремими критиками “божевільними аномаліями”. Проте
поступово, при активній підтримці буржуазних теоретиків,
сюрреалізм став одним з провідних напрямків західної
культури.
Спотворені істоти, породжені хворобливою фантазією,
символи, зрозумілі лише їх творцям, - такі образи і теми
творів М.Ернста, Г.Арпа, С.Далі, Х.Міро, П.Руа, Е.Іонеско,
С.Беккета, М.Циммермана та багатьох інших. Сюрреалістичні
твори ніколи не мали оптимістичного змісту. Їх загальна тема
– приреченість людини Головні психологічні мотиви
сюрреалізму – пригніченість, чекання смерті, руйнування
всього, що оточує людину. Цікаво, що більшість сюрреалістів
свідомо ігнорують часові ознаки своїх творів.
Зазначивши вплив теорії психоаналізу на сюрреалізм,
простежимо за етапами формування цього напряму.
Сюрреалізм відокремився від дадаїзму, твори якого були
спробою художників і поетів “жити й творити, керуючись
дитячою психологією”. Виник дадаїзм у 1916 – 1918 рр. В
63