Page 64 - 346_
P. 64

При  розгляді  зв’язку  психоаналізу  з  творчістю
                            експресіоністів  слід  звернути  увагу  на  його  логічне
                            завершення,  захоплення  ірраціоналізмом,  позасвідомим,
                            містифікація     стимулів    творчості    поступово     привели
                            експресіоністів до реакційної суспільно-політичної позиції, до
                            зв’язків з реакційними колами суспільства.
                                  Тема  смерті,  подана  з  демонстрацією  фізіологічних
                            процесів розпаду людського тіла, проходить через усі періоди
                            творчості  Е. Мунна – видатного представника експресіонізму.
                            Його творчість, органічно пов’язана з філософією, естетикою,
                            психологією,  стала  своєрідною  вершиною  розвитку  цього
                            напряму.  Картини  Райнера  будуються  за  допомогою  “мови
                            тіла”. Нерідко він сам позує для своїх картин. У таких серіях
                            праць, як “Лице – обличчя”, “Тіло – пози”, “Екстаз” людина
                            завжди  деформавана,  зі  зламаним  тілом,  замальованими
                            темною  фарбою  очима.  Більшість  творів  Райнера  –  це
                            домальовані  фотографії,  на  яких  зняті  реальні  люди,  то
                            створюється  враження  цілком  свідомого,  продуманого
                            прагнення  художника  пав’язати  глядачеві  страх,  біль,  муку
                            людини  як  своєрідний  художній  “документ”.  В  його  серії
                            робіт “Маска смерті” фіксується етапи агонії людини.
                                  Сучасний      експресіонізм      поглиблює       елементи
                            фізіологічності,  що  завжди  були  властиві  цьому  напрямку
                            мистецтва.  Не  виходячи  за  межі  раніше  заявлених  тем,
                            представники  експресіонізму  сьогодні  дедалі  більш  тяжіють
                            до “філософії життя і смерті”.
                                  Після  другої  світової  війни  експресіонізм  поширився  у
                            кінематографії  продовжуючи  розвивати  ті  традиціх,  які
                            закладалися        німецькими        кінематографістами         –
                            експресіоністами  ще  у  30-і  роки.  Так,  у  фільмі  відомого
                            шведського  режисера  І.  Бергмана  “Сьома  печатка”  смерть  є
                            одним  з  головних  героїв.  У  фільмі  “Крики”  глядачеві
                            демонструються  усі  етапи  смерті  однієї  з  сестер  від  раку
                            шлунка.  Довгу,  важку  агонію  постійно  спостерігає  хтось  з
                            рідних.
                                  Варто  підкреслити,  що  кожна  картина  Бергмана,  так
                            само,  як  твори  Мунна,  Кокошки,  робить  спроби  розв’язати
                            проблеми смислу буття, пошуків людського єднання, причини
                            самотності  тощо.  Експресіоністи  доводять  неможливість
                                                            62
   59   60   61   62   63   64   65   66   67   68