Page 66 - 346_

Швейцарії, Німеччині, Франції. Ця течія склалася як
позанаціональне об’єднання молодих митців, переконаних, що
можна створити “утопічне, міжкласове тавариство
експлуатованих”, яке за допамагою мистецтва звільнить світ:
те, що зіпсувала політика, виправить мистецтво.
Першу світову війну ці митці сприйняли як переконливу
демонстрацію божевілля, породженого інтелектом. За
образним висловом німецького мистецтвознавця Й.Шварца,
починається повстання проти національності й інтелекту. Це
своєрідне “повстання” і стало поштовхом до відокремлення
сюрреалістів від дадаїстів.
Починаючи з 1921 р. більшість французьких дадаїстів
перейшли на позиції сюрреалізму. Його теоретиком,
“духовним” батьком став А.Бертон. Тавариство сюрреалістів
організаційно утвердилося між 1921 і 1924 рр. В цей час
визначилася політична орієнтація сюрреалізму та його
естетична програма.
Зв’язок психоаналізу з сюрреалізмом, його теоретичний
вплив на розуміння творчого процесу згодом
трансформувався у численні мистецтвознавчі програми і
декларації, які іноді нагадують словесну еквілібристику.
Теоретична платформа цього напрямку базується передусім
на розгляді співвідношення “логіка – алогічність”, на теорії
сновидінь, на абсолютизації “вільних асоціацій” і символів.
Принципи сюрреалізму істотно вплинули на розвиток
західного театрального мистецтва. В 30 – 40-і роки
французький театральний критик і драматург А.Арто
намагався створити “театр жорсткості”, суть якого полягала у
відмові від зображення об’єктивної дійсності.
Традиції сюрреалістичної драматургії співзвучні думкам
Фрейда про те, що всі сфери психічного життя людини є лише
надбудовою над сферою позасвідомого. Відтворення
галюцинацій, жахливих сновидінь людей, - ось що несе зараз
сюрреалізм.
Героями сюрреалістичних творів стають психічно хворі
люди, сновидіння та символіка несуть основний філософський
вантаж. Процес пригнічення інстинкту призводить до
панування абстрактних понять у сфері культури. Людина

64