Page 57 - 346_

Література на початку своєї історії була чисто виконавським
мистецтвом, тому що існувала лише у виді усної словесної
творчості. Пізніше, з виникненням письмової літератури,
виконавські форми її не зникли (фольклор), однак основна
лінія розвитку словесної художньої творчості знайшла
невиконавський характер.
Література є як би живучи, рухлива ідейно-художня
система, що чуйно реагує на зміни життя і, як усякий живий
організм, що відзивається усією своєю істотою на навколишнє
середовище.
Театр – вид мистецтва, що художньо освоює світ через
драматичну дію, здійснюваною акторами на очах у глядачів.
Основа театру — драматургія. Разом з тим він містить у собі
живопис, скульптуру, іноді архітектуру (декорації), іноді кіно,
музику, танець.
Синтетичність театрального мистецтва визначає його
колективний характер: у спектаклі поєднуються творчі
зусилля драматурга, режисера, художника, композитора,
актора. На ранніх стадіях розвитку театру драматург і
виконавець часто поєднувалися в одному обличчі. Але надалі
основним принципом спектаклю стає ансамбль. На чолі
колективу, що створює спектакль, виділяється режисер. Він не
тільки керує трупою, але й дає тлумачення задуму драматурга,
утілює п’єсу в спектакль і направляє весь його хід.
Телебачення. Як визначити телебачення? Що це, кіно з
доставкою на будинок? Видовище? Тип журналістики? Новий
вид мистецтва? Муза атомного століття? Одні називають його
"однооким монстром", інші — "шухлядою мрій", треті —
"восьмим чудом століття". А може бути, телебачення
духовний наркотик? Чи великий просвітитель людства? Чи
його всевидюче око? Що це, новинка чи техніка естетики?
Перші теоретичні ідеї на цю тему були висловлені в книзі В.
С. Саппака «Телебачення і ми». Я згодний з автором:
телебачення - новий вид мистецтва, здатний передавати на
відстань естетичні перероблені враження буття. По своїй
масовості телебачення сьогодні обігнало кіно, і тому його
проблеми актуальні і торкаються художніх інтересів великої
аудиторії.

55