Page 49 - 346_

6.3 Загальнолюдське в мистецтві.
Всезагальне – це і є вселюдське в мистецтві, здатному
охопити широкий світ життя, переходячи будь-які кордони,
перемагаючи час і простір у своєму бутті. Мистецтво
всезагальне і водночас всеєдине як цілісність, відокремлені
ланки його мають не лише зовні спостережувальний зв’язок, а
й глибинно прихований, що ґрунтується на законі спільності
безкінечності, багатства тонів, кольорів і звуків національно
видобутих кожним народом. Виміри вселюдського в
художньому самоосмисленні досить різні, і якщо спробувати
їх систематизувати, то перед нами постане картина більш чи
менш окремими ознаками універсальності. Необхідно
насамперед зазначити, що вселюдське у мистецтві за своїм
змістом має об’єктивний характер і ґрунтується на
всезагальності об’єктивного процесу. Що стосується
загальнолюдського, то воно не повинно обмежуватися лише
глобальною чи планетарною тематикою у мистецтві, як,
скажімо, екологія для нашого сторіччя. Це може бути й
інтимна лірика, й соціальна драма, і навіть конкретний факт, у
якому сфокусоване питання, що торкається живих струн
переживання людини, її захоплень, особистого її життя.
Загальнолюдське в мистецтві проходить через етнічне і
національне. Бо як не існує повної ізольованості самої в собі
етнічної одиниці, що якимось чином не включалася в
загальноісторичні процеси, так не існує і загальнолюдського
поза його конкретним виявом. Те, що з історичної точки зору і
певного естетичного досвіду виявилося загальноприйнятими
як цінність, тобто репрезентує поступ людства у його
духовно-культурному становленні – належить до
загальнолюдських надбань.
Загальнолюдське, а отже, вічне, залишається в мистецтві
не своєю зовнішньою атрибутикою, не стільки, так би мовити,
верхнім шаром, а скільки тим, що становить глибину
вираженої думки, нерідко прихованої від самовиявленості
оцінки її.

47