Page 54 - 346_

людського тіла, що розкриває характер людей, їх почуття і
думки про світ. Хореографія є синкретичний вид мистецтва,
який в собі поєднує пантоміму, костюми, речі побутового,
трудового чи військового вжитку.
Основоположник балетного театру Ж. Ж. Новер писав:
“Вкладена в нас природою любов до музики притягує нашу
любов і до танцю. Два ці види мистецтва – брати, невід’ємні
один від одного. Ніжні та гармонійні інтонації одного із них
викликають приємні, виразні рухи другого, разом вони
являють захоплюючі картини для ока і слуху.”
Танець виник в давнину, ще в умовах первісного ладу, як
художнє відтворення полювання і інших трудових процесів як
засіб для об’єднання людей. У арійських племен танцем
супроводжувались різноманітні важливі загальносуспільні
події. Це збір урожаю, початок полювання, військові походи
та інше.
В древній Індії було розроблено ряд стилів і шкіл танцю
з різноманітною мімікою та виразними рухами. В древньому
Єгипті танець входив в ритуал богослужіння. У древніх греків
танець був частиною культу (танці в честь Діонісія,
Аполлона). Також були танці, які сприяли естетичному
гармонійному розвитку молоді. Лукіан так описує грецькі
танці: “...веде хоровод юнак, який виконує сильні танцювальні
рухи, пізніше вони пригодяться йому на війні; за ним
рухається дівчина, навчаючи жіночу половину вести хоровод
благопристойно і таким чином ніби сплітається ланцюг із
скромності і доблесті.” В древньому Римі танець мав
державно-народне значення; серед вищого шару населення
були також розповсюджені розважальні (частково еротичні)
танці.
На сьогоднішній день танці – самий поширений вид
естетичного мистецтва, в якому залучена найбільша кількість
бажаючих. Хореографічне мистецтво поділилося на такі види:
класичні танці, народні танці, бальні танці, сучасні танці,
історично-побутові та спортивні танці. Воно розділене на
професійне та самодіяльне.
Архітектура. Коли людина навчилася виготовляти
знаряддя праці, то її житло поступово стало походити вже не

52