Page 32 - 332_

залежить від характеру отруєння: при гострому отруєнні
сполуки ртуті та миш’яку локалізуються у печінці і нирках, а
при хронічних отруєннях – у нігтях, кістках, волоссі.
Знання закономірностей розподілу токсикантів в
організмі дозволяють правильно скласти програму хіміко-
токсикологічного аналізу об’єктів та використати результати
біохімічного моніторингу для оцінки якості абіотичних
компонентів навколишнього природного середовища /5/.
Виділення речовин з організму. Токсичні речовини,
які надходять в організм, виявляють або не виявляють певної
дії, а потім виділяються з організму у незміненому вигляді
або у вигляді метаболітів. Основними шляхами виведення
токсичних речовин та їх метаболітів з організмів є нирки,
печінка, легені, кишки тощо. Можливе одночасне виділення
речовин чи продуктів різними шляхами (напр., більша
частина етанолу руйнується, 10% виділяється у
незміненому вигляді з видихуваним повітрям, слиною
молоком, потом тощо).
Через нирки з сечею виділяються легкорозчинні у
воді сполуки. Чим менша молярна маса речовини, тим легше
вона виділяється. Речовини, які здатні до дисоціації на іони,
краще виділяються з сечею, ніж неіонізовані сполуки. На
виділення слабких органічних кислот і основ з організму з
сечею впливає її рН. Слабкі органічні основи краще
виділяються з сечею при кислій реакції (хінін, кофеїн,
теофілін). Органічні речовини слабко кислого характеру
(саліцилова кислота, барбітурати) краще переходять у сечу,
якщо її рН більше, ніж рН плазми крові. Сильні електроліти
виводяться незалежно від рН сечі. Ліпофільні речовини

31