Page 30 - 259_

Якщо експериментальний графік має вигляд рис. 2.1
б, то потрібно використати вираз y  a e  b x . Замінивши
y  lg y , маємо y  lg a  x  blg e. Якщо використати
натуральні логарифми, то y  ln a  b x  . Тут
експериментальна крива перетворюється в пряму лінію на
напівлогарифмічній сітці.
Якщо експериментальний графік має вигляд рис. 2.1
в, то застосовують вираз y  a  b x / . Замінивши x 1 / Z ,
отримуємо пряму лінію на сітці прямокутних координат
y  a  b z  .
В реальних умовах часто зустрічаються ситуації,
коли одному значенню аргумента х відповідає декілька
виміряних величин у. У цьому випадку зв’язок між
змінними х і у називають кореляційним. Суть кореляційного
аналізу зводиться до встановлення виду кривої між
випадковими величинами, аргументами х і функцією у,
оцінки тісноти зв’язків між ними і достовірності й
адекватності результатів вимірів [1,4].

а) б)
в)

Рисунок 2.1 - Можливі експериментальні графіки

Щоб попередньо визначити наявність кореляційного
зв’язку між х і у наносять точки на графік і будують так
зване кореляційне поле (рис.2.2). Якщо на кореляційному
полі з’єднати точки, то буде отримана ламана лінія. Цю
лінію називають експериментальною регресійною
залежністю (лінією). Якщо на кореляційному полі провести
плавну лінію між у і, яка рівновіддалена від них, то
31