Page 101 - 2585

ЛЕКЦІЯ 3. СКЛАДЧАСТІ ТА РОЗРИВНІ ПОРУШЕННЯ
І ЇХ РЕЛЬЄФОУТВОРЮЮЧА РОЛЬ

Гірські породи, що складають земну кору, під дією
тектонічних рухів можуть змінити своє початкове положення.
Тому, розрізняють два типи залягання гірських порід:
початкове і вторинне; перше - непорушене, друге - порушене.

Найбільш виразно порушення початкового залягання
виявляється в осадових гірських породах. Початкове
залягання пластів або шарів таких порід звичайно
горизонтальне. Під дією тектонічних рухів ці пласти
піддаються пластичним або ж розривним деформаціям
(порушенням) і набувають різні форми порушеного залягання.
Будь-яке порушення початкового залягання гірських порід
називається дислокацією. Дислокації поділяються на
плікативні (пластичні порушення) та диз'юнктивні (розривні
порушення).
Пластичні форми порушень (плікативні дислокації).
Під дією пластичних деформацій виникає порушене залягання
пластів земної кори без розриву їх суцільності. Такі форми
порушень прийняті називати плікативними дислокаціями.
Серед плікативних дислокацій виділяють наступні форми:
монокліналі, складки і флексури. Найбільш розповсюдженою
(основною) їх формою є складки.
Монокліналі. Якщо пластичні деформації горизонтально
залягаючих пластів осадових порід призвели до рівномірного
однобічного нахилу (без розриву суцільності), то така форма
порушення або дислокації називається монокліналлю.
Монокліналь найбільш проста форма плікативних дислокацій
(рис. 3.1). У залежності від величини кута нахилу пластів
розрізняють монокліналі слабонахиленні (кут нахилу до 15°),
положисті (16-30°), сильнонахилені (30-75°), поставлені на
голову (80-90°).
Флексури являють собою коліноподібний або
східчастоподібний перегин шарів або пластів (рис. 3.2). На
місці перегину пластів їх потужність звичайно зменшується,

100