Page 175 - 2585

Береги атлантичного типу переважно сильно
розчленовані і порізані. В них спостерігається чергування
бухт і заток з мисами і півостровами. Прибережно-морська
смуга має достатньо велику кількість островів і кіс. При
зануренні морських берегів цього типу утворюються глибокі,
порізані затоки - фіорди та естуарії.
У Світовий океан щорічно виноситься 27,1 млрд. т
осадового матеріалу, який поставляється ріками (19,5 млрд. т),
вулканами (1,7 млрд. т), вітром (2 млрд. т), льодовиками (1,2
млрд. т) і власною морською діяльністю (2,7 млрд. т). Весь
цей матеріал осідає на різних ділянках моря,
підпорядковуючись особливостям гідродинамічного і
гідрохімічного режимів басейну. Він знаходиться у вигляді
уламків, а також у дійсних та колоїдних розчинах. Крім
привнесеного матеріалу, в утворенні морських осадів беруть
безпосередню участь скелетні залишки організмів, які
населяють морський басейн.
Весь привнесений в морський басейн матеріал
переробляється, внаслідок чого формуються нові осадові
породи морського походження. На долю морських відкладів
припадає 3/4 всіх осадових порід земної кори. Вони
відрізняються: розміром уламкових частинок, кількісним
співвідношенням між уламковим і хемогенним матеріалом,
мінеральним складом окремих компонентів, а також
фауністичною характеристикою. В одних районах залишки
фауни і флори містяться в осадах у великій кількості, а в
інших - поодиноко або зовсім відсутні. Така різновидність
характеру морських відкладів є наслідком надзвичайної
різноманітності фізико-географічних умов, в яких відбувалось
їх накопичення.
Вивчення сучасних осадів дало змогу встановити
основні фактори, які визначають тип морських відкладів.
Головними серед них є рельєф і глибина морського дна,
ступінь віддаленості берегової лінії та кліматичні умови. У
відповідності з цими особливостями в межах Світового
океану виділяють зони із специфічними умовами
осадонакопичення: літоральна - в припливно-відпливній

174