Page 173 - 2585

географічної широти, глибини моря, обрисів берегової лінії.
Під дією припливотворних сил Місяця і Сонця земна
поверхня набуває форми еліпсоїду.
Двічі на добу, приблизно через 12 год 26 хв, рівень
води у морях та океанах піднімається, утворюючи припливи, і
двічі опускається, утворюючи відпливи. Одночасно з
припливом в одному регіоні Землі, вода відтікає з іншого. В
міру обертання Землі, кожний меридіан почергово зазнає
високого і низького стояння води з інтервалом 24 год 52 хв.
Неповна відповідність цього інтервалу добі пояснюється тим,
що сам Місяць за добу встигає дещо відійти від свого
попереднього положення. Інтенсивність припливів також
пов'язана із формою океанічної котловини - розміром,
глибиною, положенням на Землі. Ці параметри визначають
періодичність припливних коливань рівня, які можуть бути
півдобовими, добовими або змішаними.
Поверхня твердої оболонки Землі на континентах і під
океанами має досить складний рельєф. На материках
зустрічаються рівнини, плоскогір'я і гірські хребти.
Встановлено, що найбільш високою точкою на земній кулі є
гора Джомолунгма (Еверест) з абсолютною відміткою над
piвнем моря +8882 м. Ha дні океанів виявлено підводні
хребти, окремі вулканічні конуси і плоскогір'я, глибоководні
котловини й западини. Максимальна глибина в Маріанській
западині Тихого океану знаходиться на абсолютній відмітці -
11034 м.
В центральній частині дна океанів простягаються
серединноокеанічні хребти, схили яких, понижуючись,
переходять в океанічні котловини. Вони утворюють єдину
систему довжиною 60000 км. Ширина хребтів змінюється від
декількох сотень до 1000-1500 км, підіймаючись над
океанічними котловинами на 3-4 км. Окремі вершини
океанічних хребтів досягають рівня океану і навіть
виступають у вигляді островів вулканічного походження.
Гребінна зона хребта, шириною до 100 км, переважно має
розчленований рельєф і дрібноблокову будову. Вздовж осі
хребтів зазвичай простягаються рифтові долини шириною 25-

172