Page 179 - 2585

діяльності морів та океанів, але в значно менших масштабах.
Руйнівна робота озер порівняно невелика, оскільки вони
являють собою усталені водні системи. При порушенні
рівноваги між сушею і водою круті береги підмиваються і
обвалюються. Це спричиняє утворення озерних терас, які за
зовнішнім виглядом подібні до морських. Озерні течії
транспортують принесені в озеро уламки порід і відкладають
їх на дні озера. Тут проходить накопичення уламкових,
органогенних і хемогенних порід.
Основна маса уламкових осадів озер, в основному,
приносяться ріками. Вони також утворюються при руйнуванні
берегів та дна озера. В літологічному відношенні уламкові
осади переважно виражені намулами, пісками, гравієм та
галькою. При ущільненні осадів утворюються пісковики,
конгломерати, брекчії тощо.
Органогенні осади озер, в переважній більшості,
представлені скупченням раковин та органогенних намулів. Із
цих осадів утворюються вапняки, горючі та бітумінозні
сланці, сапропелеве вугілля та інші корисні копалини.
Хемогенні осади накопичуються переважно в
безстічних озерах, де солоність води досягає 30%. В сухий
період року вода в них випаровується і відбувається
випадання на дно озера солей. В результаті в озерах
формується глауберова сіль, гіпс, ангідрит, доломіти.
Озера, як і ріки, у своєму розвитку мають відповідні
стадії. Розрізняють чотири стадії розвитку озер - юність,
зрілість, старість і згасання.
Озерні водойми в геологічному часі порівняно
недовговічні. Більшість з них на протязі тисяч років
заповнюються осадами і, заростаючи рослинністю,
перетворюються в болото.
Болотом називається ділянка земної поверхні з
надмірним зволоженням. На ній зростає специфічна
вологолюбна рослинність, розвивається болотний тип грунтів
і, як правило, накопичується торф. Болота надзвичайно
широко розповсюджені на поверхні суші та займають площу
175 млн. гектарів.

178