Page 180 - 2585

Особливістю розвитку боліт є накопичення і
відмирання у водоймах залишків водяної рослинності.
Заростання водойм розпочинається у зоні літоралі. Тут
поступово накопичуються на дні відклади з решток флори і
фауни, спричинюючи обміління водойм. Водяні рослини
розвиваються до центру водойми, утворюючи послідовні
смуги з надводних, плаваючих або підводних рослин.
Завершується процес утворенням суцільного рослинного
покриву. Відмерла болотна рослинність накопичується на дні
водойми у великій кількості. Внаслідок нестачі кисню вона
піддається неповному розкладанню. Ущільнена, збагачена
вуглецем, маса відмерлих напіврозкладених залишків рослин
утворює торф.
У процесі свого розвитку болота утворюють болотні
відклади мінерального та органічного походження. До
болотних відкладів належать торфові поклади, болотні
грунти, відклади мулу та сапропелю. Торфові поклади
формуються в умовах перезволоження та недостатнього
доступу кисню при заболочуванні суходолу та водойм. Вони
складаються з декількох шарів, утворених рослинними
угрупуваннями. Болотні грунти формуються переважно
внаслідок заболочування суходолу в умовах тривалого або
постійного перезволоження. Найпоширеніші грунти низинних
боліт (до 95%), які займають заплавні та притерасні зниження
долин давніх рік, днища балок тощо. Характерним є також
підстилання грунтового горизонту шаром торфу.
Торф - це органогенна гірська порода, утворена під
водою при нестачі кисню з відмерлих і неповністю
розкладених залишків рослин з домішками мінеральних
компонентів до 50 %. Колір його переважно бурий та чорний.
Природна вологість 75-95%, вміст вуглецю 45-66%. Торф є
початковою стадією ряду гумусових горючих корисних
копалин.
При подальшому захороненні пластів торфу, вони
попадають в зону підвищеного тиску й температури. Торф
ущільнюється, в ньому збільшується вміст вуглецю,
знижується кількість кисню і водню. В результаті

179