Page 114 - 2585

Крайови́й про́гин (передови́й про́гин, передгі́рський
про́гин, передгірська западина)— глибокий прогин земної
кори, що виникає на межі платформ і геосинклінальних
областей в орогенний етап розвитку геосинкліналі.
Крайові прогини побудовані різко асиметрично: їх
внутрішні, звернені до складчастих гірських утворень крила
інтенсивно дислоковані в лінійні, часто ускладнені насувами
до осі прогину складки нерідко з проявами соляного
діапіризму, а на зовнішніх, більш пологих платформних
крилах звичайно спостерігаються лише склепінчасті підняття.
Тектонічне районування і складання на цій основі
тектонічних карт відносять до традиційних методів геології.
Під ним слід розуміти виділення різномасштабних ділянок
літосфери на основі різновидностей в їх історико-
геологічному розвитку, структурно-морфологічних
особливостях, структурно-речовинному складі або інших
ознаках.
Найбільш традиційним принципом тектонічного
районування територій є принцип районування за віком
завершальної складчастості. В основі цього принципу,
розробленого стосовно до континентів, лежить класичне
вчення про геосинкліналі, у відповідності з яким розвиток
літосфери приймається як природно-історичний процес
переходу геосинкліналі у платформу. Цей принцип
застосовується і до більш великих історико-геологічних
об’єктів - океанів і континентів, а також при розгляді
історико-геологічних подій з позиції розвитку океанів і
переходу їх в континенти. В цьому випадку епоху закриття
океану можна розглядати як завершальну складчастість, що
привела до виникнення на місці океанічної структури
гірськоскладчастої системи континентального характеру.
На основі історико-геологічного принципу тектонічного
районування в межах континентів світу виділяють наступні
типи геотектонічних областей:
1) області докембрійської складчастості;
2) області байкальської складчастості;
3) області каледонської складчастості;

113