Page 109 - 2585

складки, нерідко з перекинутим (ненормальним) заляганням,
коли під древніми відкладами на глибині знаходяться молодші
пласти. Геологічні ознаки насувів у природі наступні:
налягання однієї товщі порід на іншу по різкому контакту, не
рівнобіжному основним площинам нашарування, що
відрізняються за віком і складом; повторення по вертикалі
двох однакових за віком і складом товщ; присутність у розрізі
брекчій і мілонітів.
Насув з великим горизонтальним переміщенням
називається покривом або шар’яжем. У шар’яжу висяче
крило переміщується від своїх коренів іноді на сотні
кілометрів. Крило шар’яжу, що насувається називають
покривом або алохтоном, а крило, що залишається під
насувом - автохтоном. Під дією денудаційних процесів окремі
частини алохтону можуть бути розмиті аж до виходу на
поверхню ділянок автохтона. Вихід на поверхню автохтону
серед порід алохтону називається тектонічним вікном.
Безпосередньо з розривними дислокаціями пов’язане
утворення структур - антиподів, таких як горст і грабен
(рис.3.6). Горсти утворюються скидами або підкидами,
центральні частини яких (блоки) підняті. При їх розмиві
центральна частина буде складене більш древніми породами,
ніж крайові. Грабени, навпаки, складені в центрі відносно
молодими породами, а у крайових частинах - більш древніми.

Рисунок 3.6 - Горст і грабен

108