Page 116 - 2585

платформний чохол у епікаледонських платформах
накопичувався з пізнього палеозою, а в епігерцинських - з
початку мезозою і це накопичення триває в тих і інші і в наші
дні.
Епіпалеозойські платформи сформувалися на місці
Атлантичного, Арктичного й Урало-Охотського
геосинклінальних поясів, після припинення їх
геосинклінальної фази перетворення в орогени, а також на
місці значної частини Середземноморського і невеликої
частини Тихоокеанського поясів. Атлантичний орогенний
пояс має переважно каледонський вік.
Епімезозойські платформи утворилися після завершення
кіммерійського циклу тектогенезу, що охопив значну частину
окраїн Тихоокеанського і східну окраїну
Середземноморського геосинклінальних поясів.
Фундамент епімезозойських платформ складений
породами мезозою. У його складі знаходяться і більш древні
породи – палеозою (рідше докембрію), що складають
серединні масиви.
На більшій своїй частині територія епімезозойських
платформ зберегла гористий рельєф та відсутність
платформного чохла. Останній спостерігається іноді в
депресіях і складений породами палеогенового, неогенового і
четвертинного віку. Відсутність на більшій частині площі
кіммерійських структур платформного чохла послужила
причиною трактування їх як структур, що ще не досягли
платформної стадії розвитку. Западини фундаменту молодих
платформ можуть бути заповнені осадово-ефузивними
утвореннями, що виникли до початку накопичення
платформного чохла.
Наймолодші альпійські або кайнозойські складчасті
гірські споруди ще не досягли стадії платформного розвитку й
утворюють дві складчасті зони: одну в межах
Середземноморського, а іншу - у Тихоокеанському
геосинклінальних поясах.
Середземноморський геосинклінальний пояс майже
повсюдно пережив власне геосинклінальну (головну) стадію

115