Page 104 - 2585

Лежачі складки - осьова поверхня рівнобіжна або майже
рівнобіжна горизонтальній поверхні.
Форма складок залежить також від характеру
розташування крил і замка. У залежності від цього, складки
можуть бути нормальні (крила розходяться під гострим
кутом), ізоклінальні (крила в основному рівнобіжні),
віялоподібні (спостерігається перетиснення крил), сундучні
(пологий широкий замок і крила круті).
Складки (у поздовжньому перетині) бувають довгими і
короткими. Довгі складки називаються звичайно лінійними, у
них довжина в багато разів перевищує ширину (відношення
довжини до ширини дорівнює 5:1-10:1 і більше), а шарнір -
майже пряма лінія. Короткі складки у вигляді витягнутих
овалів називаються брахіскладками (брахіантикліналі і
брахісинкліналі), у них відношення довжини до ширини
дорівнює 2:1-5:1. Складки практично круглої форми мають
назву склепінь, а відношення довгої осі до короткої у них
складає 1:1-2:1. Від’ємний аналог склепіння називається
чашею або мульдою.
Крила в лінійних складках майже рівнобіжні, а їх окремі
ділянки можуть розглядатися як монокліналі.
Досить часто шарнір складки по простяганню зазнає
занурення і підняття. Це явище називається хвилястістю або
ундуляцією шарніру чи складки. В складці, що ундулює, її
шарнір являє собою не пряму, а хвилясту лінію.
Замикання складки, де одне крило уздовж осі поступово
переходить в інше крило, називається в антиклінальних
складках перикліналлю, а в синклінальних складках -
центрикліналлю.
Своєрідними різновидами антиклінальних складок є
діапірові складки і соляні куполи. Їх утворення пов'язане з
присутністю в ядрах цих складок пластичних порід, як ось:
глини, солі, гіпсу, що пробивають (чи піднімають) пласти, які
залягають над ними. Відбувається це тому, що у склепіннях,
де потужність пластів менша, сила протидії слабша ніж на
крилах. У діапірових складках, внаслідок пробивання
склепіння пластичною масою, пласти склепіння набувають

103