Page 73 - 249_

(4 млрд. років) континентальної кори за виключенням
Тихоокеанської плити, вік якої не перевищує 180 млн. років.
Переміщення плит за рік вимірюється сантиметрами, а за
геологічний час - тисячами кілометрів. При цьому континенти
дрейфують разом з материками. В місцях розсування плит
відбувається нарощування земної кори внаслідок заповнення
швів вулканічними лавами. З протилежного боку плити
зближуються та відбувається зіткнення і занурення океанічної
літосфери у глибину мантії. Там кора переплавлюється і
включається в поновлений цикл. При цьому зберігається
сталість об'єму Землі і її складових оболонок.
Землетруси за своєю природою є одним з найбільш
грізних явищ на планеті Земля. Вони породжуються
ендогенними процесами в земних надрах. Землетруси - це
коливання поверхні і надр Землі, викликане раптовим і
швидким зміщенням крил існуючих або заново утворених
тектонічних розривів. Землетруси здатні передаватися на
значні відстані. Крім класичних землетрусів, вони можуть
виникати в результаті сильних гірських обвалів, підземних
ядерних вибухів, вулканічної діяльності тощо. Однак їх
масштаби, порівняно із землетрусами планетарного типу,
досить малі.
Вивченням землетрусів займається одна з геологічних
наук, яка називається сейсмологією. Всі явища, пов’язані з
виникненням і проявом землетрусів, називаються
сейсмічними явищами. Залежно від інтенсивності прояву, всі
сейсмічні явища поділяють на: мікросейсмічні (які можна
зареєструвати тільки за допомогою сейсмографів);
макросейсмічні (які вловлюються органами чуття людини);
мегасейсмічні (які супроводжуються значними порушеннями
в земній корі).
Землетруси належать до одних з найбільш поширених
явищ на нашій планеті. Щорічно на Землі відбуваються сотні
тисяч слабких поштовхів, тисячі більш значних поштовхів,
десятки сильних землетрусів і, в середньому, один
катастрофічний землетрус. При катастрофічному землетрусі
виникають власні коливання Землі - пульсації земної кулі з
періодом в десятки хвилин.
Землетруси на Землі локалізуються в певних ділянках,
утворюючи так звані сейсмічні області, сейсмічні зони і
сейсмічні смуги. Вони переважно пов'язані з областями і
зонами молодого рельєфоутворення, тобто з
геосинклінальними поясами. Як приклад, сейсмічною є
геосинклінальна смуга, яка простягається від Альп, через
Апенніни, Карпати, Крим, Кавказ до Гімалаїв.