Page 72 - 249_

осадових порід, зумовлюючи розташування на земній
поверхні основних областей знесення і накопичення осадів.
Амплітуда рухів безпосередньо впливає на товщину
накопичених осадів.
Коливні тектонічні рухи є також основною причиною
ритмічної будови осадових товщ, обумовлюючи утворення
головних елементів шаруватої будови товщі. Поряд з цим
вони впливають і на склад осадових гірських порід,
викликаючи переміщення берегових ліній басейну та інші
зміни фізико-географічних умов.
Багаточисельні геологічні дані підтверджують
багатократність вертикальних рухів земної кори, що є
важливою тектонічною особливістю. Повторення рухів може
відбуватись як в одному напрямі, так і в різних, тобто вгору і
вниз. Така особливість яскраво проявляється при вивченні
коливання рівня Придніпровської низини. Так, на початку
юрської епохи ця низина була покрита водою, а в кінці значно
молодшої ранньокрейдової епохи море відступило.
Процес наступу моря на сушу, в результаті опускання
окремих ділянок земної кори, отримав назву трансгресії, а
процес відходу моря від суші внаслідок її підняття має назву
регресії.
Складнішу роль у розвитку земної кори відіграють
горизонтальні тектонічні рухи. Вони відбуваються переважно
одночасно з вертикальними, переважаючи їх як за
масштабами, так і за видами геологічної роботи.
Горизонтальні тектонічні рухи літосфери призводять до
переміщення окремих її ділянок на десятки і сотні кілометрів,
утворення зсувів і насувів, формування гірських систем,
острівних дуг, серединно-океанічних хребтів тощо.
Результати палеомагнітних досліджень, вивчення
природних умов основних періодів розвитку Землі,
палеонтологічні знахідки, порівняння літологічного складу
порід окремих материків, вивчення конфігурації материків, -
дали змогу припустити, що раніше суша займала зовсім інше
положення на земній поверхні. Можливо, що материки являли
собою єдине ціле - гіпотетичну Гондвану і Лавразію. І тільки
протягом тривалого геологічного часу, поступово
пересуваючись по поверхні Землі, материки зайняли сучасне
географічне положення.
Відповідно сучасним уявленням про розвиток Землі,
літосфера розбита на глобальні та менші за розмірами плити,
що рухаються по відносно пластичній астеносфері. До числа
найбільш великих плит належать Тихоокеанська, Євразійська,
Північноамериканська, Південноамериканська, Африканська,
Індо-Австралійська, Антарктична. Складаються вони з давньої