Page 69 - 249_

геологічного часу. Такий тимчасовий проміжок отримав назву
тектоно-магматичної епохи. Тривалість таких епох становить
10-120 млн. років з перервами між ними 30-40, іноді 60-80
млн. років.
Повсюдність тектонічних рухів полягає в тому, що
вони проявляються в кожній частині земної поверхні. У
зв'язку із складністю тектонічних процесів, - неможливо
визначити в кожній окремій точці конкретний тип
тектонічних рухів, що проявляються.
Постійність у часі притаманна усім без виключення
видам тектонічних рухів. Ця властивість проявляється в тому,
що тектонічні рухи проходили у геологічному минулому
Землі, проходять зараз і будуть проходити у майбутньому.
При цьому інтенсивність тектонічних рухів може
змінюватися, але за своєю сукупністю вони постійні у часі.
Залежно від часу прояву, тектонічні рухи поділяються на
давні, новітні та сучасні.
Давні (донеогенові) вертикальні рухи земної кори на
континентах залишили свої наслідки у вигляді фацій і товщ
осадових порід. Це дозволяє вивчати їх геологічними
методами. Однак прямі методи придатні тільки для
дослідження історії розвитку прогинів, оскільки в них
накопичуються осадові відклади. Геологічна історія
формування піднять вивчається побічно за результатами їх
впливу на накопичення осадів у сусідніх прогинах.
Новітні коливні рухи сформували майже весь
сучасний рельєф континентів. Сучасні форми рельєфу земної
поверхні є переважно геологічно молодими. Історія їх
розвитку починається з початку міоцену, а місцями навіть і
пізніше. Встановлено, наприклад, що на місці Кавказу, Альп,
Тянь-Шаню, Кордильєр в кінці палеогену - на початку
міоцену існував, якщо не рівнинний, то дещо горбистий,
рельєф. Лише пізніше розпочався етап, коли на поверхні всіх
континентів піднялися сучасні гірські хребти. Тривалість
цього етапу змінюється від 5 до 20 млн. років. Для вивчення
історії коливних рухів протягом цього періоду застосовуються
як геоморфологічні, так і геологічні методи. Геоморфологічні
методи застосовують переважно там, де переважають підняття
та утворюються випуклі форми рельєфу, а геологічні - при
вивченні зон прогинання і накопичення осадів.
Загальну попередню оцінку напрямку та інтенсивності
новітніх коливних рухів можна зробити за висотою великих
форм рельєфу. Наприклад, високий хребет завжди є
результатом новітнього підняття земної поверхні, а
навколишні низини утворились на місці відносних опускань.