Page 65 - 249_
P. 65

Серед  складчастих  структур  домінують  граніто-
                            гнейсові склепіння і міжсклепінні синеклізи.
                                   Оточують  граніто-гнейсові  склепіння  зеленокам'яні
                            смуги. В нижній частині вони складені переважно зміненими
                            вулканогенними      породами     -   базальтами,    андезитами,
                            дацитами,  порфіритами  тощо.  Верхні  частини  смуг  мають
                            переважно  основний  склад  і  утворені  кременистими  і
                            глинистими      сланцями,      кварцитами,      конгломератами,
                            аркозами, залізистими кварцитами та ін.
                                   Форми  зеленокам'яних  смуг  у  плані  надзвичайно
                            різноманітні  -  від  кільцеподібних  до  неправильних.  В
                            поперечному      перерізі   вони     мають    чітко    виражену
                            синклінальну  будову  і  ніби  облягають  граніто-гнейсові
                            склепіння.
                                   Границі  зеленокам'яних  смуг  і  граніто-гнейсових
                            склепінь  поступові,  з  послідовною  зміною  гранітогнейсів  і
                            гнейсів  кристалічними  сланцями.  Загальне  узгодження  має
                            також  й  орієнтація  лінійних  текстур  склепінь  і  смуг.  Однак
                            доведено, що гнейсовидність в склепіннях  і  сланцюватість в
                            смугах - явище вторинне, тобто накладене, яке розвивається
                            при метаморфізмі.
                                   Синклінальні  зони,  розміщені  між  склепіннями,
                            складаються  з  архейських  порід,  що  утворюють,  так  звані,
                            зеленокам'яні  смуги  метабазитів,  сланців,  залізистих  порід
                            тощо.  У  сукупності  архейські  породи  антиклінальних  і
                            синклінальних      зон     утворюють      граніто-зеленокам'яну
                            тектонічну    область    Українського     щита,    типову    для
                            докембрійських платформ.
                                   Поверхня  кристалічного  фундаменту  занурюється  в
                            південному,      південно-західному      і   південно-східному
                                                        0
                            напрямах  під  кутами  1-3 ,  утворюючи  схили  Українського
                            щита.  Залежно  від  ступеню  денудації  окремих  блоків,  на
                            денну  поверхню  виходять  породи  різного  віку.  Найдавніші
                            породи  (ультрабазити  й  тоналіти  аульської  серії  нижнього
                            архею)  виходять  на  денну  поверхню  по  долинах  річок  і  у
                            великих  балках,  а  подекуди  й  на  вододілах  (зокрема  в
                            центральному Приазов'ї).
                                   Крім  того,  на  Приазовській  височині  зустрічаються
                            денудаційні останці ("могили"), серед яких найвищі Бельмах-
                            Могила (висота 327 м) і Синя (307 м). Вони являють собою
                            конусоподібні      денудаційні      останці     докембрійських
                            кристалічних  порід  Приазовського  тектонічного  блоку
                            Українського щита.
                                   Породи  кристалічного  фундаменту  майже  повсюдно
                            виходять       на     поверхню,       утворюючи        своєрідну
                            морфоскульптуру  -  пасма,  склепіння,  останці  з  відносними
   60   61   62   63   64   65   66   67   68   69   70