Page 121 - 249_

В центральній частині дна океанів простягаються
серединноокеанічні хребти, схили яких, понижуючись,
переходять в океанічні котловини. Вони утворюють єдину
систему довжиною 60000 км. Ширина хребтів змінюється від
декількох сотень до 1000-1500 км, підіймаючись над
океанічними котловинами на 3-4 км. Окремі вершини
океанічних хребтів досягають рівня океану і навіть
виступають у вигляді островів вулканічного походження.
Гребінна зона хребта, шириною до 100 км, переважно має
розчленований рельєф і дрібноблокову будову. Вздовж осі
хребтів зазвичай простягаються рифтові долини шириною 25-
30 км, дещо опущені відносно гребенів хребтів. Глибина
осьової рифтової долини становить 1,5 км. В неї входить
осьовий рифт у вигляді щілини, шириною 4-5 км, із стінками
висотою декілька сотень метрів. На цих глибинах осади
невеликої товщини і молодого віку зустрічаються, переважно,
лише в занурених блоках.
Вздовж окраїн континентів до глибини 200 м
простягається шельф. Його ширина - від декількох десятків до
перших сотень кілометрів.
Шельф - це відносно мілководні ділянки дна океанів та
окраїнних і внутрішніх морів, які обрамляють континенти і
острови. Границею шельфу зі сторони суші служить берегова
лінія. Зовнішня границя зі сторони акваторій відповідає
бровці - перегину зони переходу до океанічного схилу, нижче
якої глибина океану різко збільшується. Висота утвореного
уступу становить 2-4 км, ширина -30-40 км і крутизна в
0
середньому 10 . Загальна площа шельфу морів та океанів
2
становить 31199 км або 8% від загальної площі Світового
океану. Середня глибина шельфу 132 м, а ширина від 1-3 км
до 1500 км. Пересічний кут нахилу поверхні шельфу
0
становить 7', а максимальний 1 45'.
Води Cвітового окeaну знаходяться в безперервному
pуci. На поверхні виникають вітрові хвилі, цунамі, припливні
хвилі тощо, які мають колосальні запаси кінетичної енергії та
виконують величезну геологічну роботу. Наявна кінетична
енергія, в першу чергу, спрямовується на руйнування
морських берегів та утворення нових форм рельєфу. Процес
механічного руйнування і знесення уламків гірських порід в
береговій зоні озер, морів та океанів хвилями і прибоєм, а
також перенесення уламкового матеріалу, називається
абразією.
В результаті різного режиму висхідних і низхідних
рухів, пов'язаних з ними трансгресії або регресії моря, а також
внаслідок неоднорідної будови і складу гірських порід,
формуються береги різної конфігурації. За формою берегової