Page 122 - 249_
P. 122

лінії  виділяють  побережжя  атлантичного  та  тихоокеанського
                            типів.
                                   Береги     атлантичного     типу    переважно      сильно
                            розчленовані  і  порізані.  В  них  спостерігається  чергування
                            бухт  і  заток  з  мисами  і  півостровами.  Прибережно-морська
                            смуга  має  достатньо  велику  кількість  островів  і  кіс.  При
                            зануренні морських берегів цього типу утворюються глибокі,
                            порізані затоки - фіорди та естуарії.
                                   У  Світовий  океан  щорічно  виноситься  27,1  млрд.  т
                            осадового матеріалу, який поставляється ріками (19,5 млрд. т),
                            вулканами (1,7 млрд. т), вітром (2 млрд. т), льодовиками (1,2
                            млрд.  т)  і  власною  морською  діяльністю  (2,7  млрд.  т).  Весь
                            цей     матеріал    осідає    на    різних     ділянках    моря,
                            підпорядковуючись       особливостям      гідродинамічного      і
                            гідрохімічного  режимів  басейну.  Він  знаходиться  у  вигляді
                            уламків,  а  також  у  дійсних  та  колоїдних  розчинах.  Крім
                            привнесеного матеріалу, в  утворенні морських осадів беруть
                            безпосередню  участь  скелетні  залишки  організмів,  які
                            населяють морський басейн.
                                   Весь  привнесений  в  морський  басейн  матеріал
                            переробляється,  внаслідок  чого  формуються  нові  осадові
                            породи  морського  походження.  На  долю  морських  відкладів
                            припадає  3/4  всіх  осадових  порід  земної  кори.  Вони
                            відрізняються:  розміром  уламкових  частинок,  кількісним
                            співвідношенням  між  уламковим  і  хемогенним  матеріалом,
                            мінеральним  складом  окремих  компонентів,  а  також
                            фауністичною  характеристикою.  В  одних  районах  залишки
                            фауни  і  флори  містяться  в  осадах  у  великій  кількості,  а  в
                            інших  -  поодиноко  або  зовсім  відсутні.  Така  різновидність
                            характеру  морських  відкладів  є  наслідком  надзвичайної
                            різноманітності фізико-географічних умов, в яких відбувалось
                            їх накопичення.
                                   Вивчення  сучасних  осадів  дало  змогу  встановити
                            основні  фактори,  які  визначають  тип  морських  відкладів.
                            Головними  серед  них  є  рельєф  і  глибина  морського  дна,
                            ступінь  віддаленості  берегової  лінії  та  кліматичні  умови.  У
                            відповідності  з  цими  особливостями  в  межах  Світового
                            океану     виділяють     зони    із   специфічними      умовами
                            осадонакопичення:  літоральна  -  в  припливно-відпливній
                            зоні;  мілководна  -  в  області  шельфу;  батіальна  -  в  області
                            континентального  схилу  та  абісальна  -  в  області  ложа
                            Світового океану і глибоководних западин.
                                   Осади,  які  формуються  в  літоральній  та  мілководній
                            зонах, називаються неритовими, а в батіальній та абісальній
                            зонах -пелагічними. В межах літоральної та мілководної зон
                            формуються  теригенні,  органогенні  та  хемогенні  осади.
   117   118   119   120   121   122   123   124   125   126   127