Page 116 - 249_

вважається термін "багаторічна мерзлота". Але і він не
відповідає дійсності природного явища промерзання грунтів і
гірських порід, оскільки породи з від'ємними температурами
виникають і зникають в процесі геологічного розвитку Землі.
Багаторічно-мерзлі породи на земній поверхні
2
займають 40 млн. км або майже 25% суші. Вони складають
значну частину Євразії, Північної Америки, повністю
Антарктиду і її шельфову зону, всі острови Північного
Льодовитого океану і частину високогірних областей. На
багаторічній мерзлоті переважно лежить шар грунту, який
розмерзається влітку і замерзає взимку. Він називається
діяльним шаром. Його товщина коливається від декількох
сантиметрів до 5-7 м. Вона залежить від кліматичних умов,
складу гірських порід, рослинного покриву, експозиції схилів
та інших факторів. Наприклад, в пісках і галечниках товщина
діяльного шару становить 2-4 м, а в торфяниках - 0,3-0,8 м. В
діяльному шарі проходять активні фізико-хімічні процеси,
характерні для зони багаторічної мерзлоти.
В районах розвитку багаторічної мерзлоти схилові
процеси надзвичайно активні, хоча вони захоплюють
переважно тільки невеликий за товщиною діяльний шаp.
Найбільш активним руйнівним процесом на схилах гір є
соліфлюкція – витікання перезволожених рідких і пластичних
порід по багаторічній мерзлоті. При цьому грунт насичується
вологою за рахунок танення наявного в ньому льоду. В
переважній більшості соліфлюкція розвивається на схилах,
складених супісками, суглинками, пилуватими пісками та ін.
дрібноуламковими породами. Названі породи мають
надзвичайно велику вологість, а тому вони різко втрачають
свою стійкість при сезонному відтаненні та надлишковому
перезволоженні.
Соліфлюкція розвивається, в основному, на схилах гір,
0
крутизна яких становить від 8 до 15 . На схилах меншої
крутизни витікання грунту переважно не відбувається через
його велике тертя по поверхні нерозтоплених порід. На
0
схилах, кути падіння яких перевищують 25 , дрібнозем
вимивається талими та дощовими водами, а залишений
грубоуламковий матеріал утворює осипи та куруми.
Соліфлюкція створює різні форми мікрорельєфу, основними з
яких є солюфлікційні тераси, язики і невеликі пагорби.
Переважно вони утворюються біля підніжжя схилів, де
концентрується велика маса намитих порід. Часто такі форми
рельєфу виникають на схилах, якщо пливун на своєму шляху
наштовхуються на виступи корінних порід, дерева та ін.
перешкоди.