Page 125 - 249_

озера, які утворились в результаті поверхневого проявлення
внутрішньої динаміки Землі.
Важливою класифікаційною ознакою озер є їх водний
режим. За цією ознакою всі озера діляться на стічні та
безстічні. Прикладом стічного озера є Байкал. В нього впадає
багато річок, але витікає тільки р. Ангара. В безстічні озера
ріки тільки впадають і не витікають. Прикладом таких озер
можуть бути Каспійське та Аральське моря, в які впадають
багато річок, а витоку із них немає.
Геологічна і геоморфологічна робота озер полягає у
руйнуванні берегів, транспортуванні уламків, формуванні
озерних відкладів та нових форм рельєфу. Вона близька до
діяльності морів та океанів, але в значно менших масштабах.
Руйнівна робота озер порівняно невелика, оскільки вони
являють собою усталені водні системи. При порушенні
рівноваги між сушею і водою круті береги підмиваються і
обвалюються. Це спричиняє утворення озерних терас, які за
зовнішнім виглядом подібні до морських. Озерні течії
транспортують принесені в озеро уламки порід і відкладають
їх на дні озера. Тут проходить накопичення уламкових,
органогенних і хемогенних порід.
Основна маса уламкових осадів озер, в основному,
приносяться ріками. Вони також утворюються при руйнуванні
берегів та дна озера. В літологічному відношенні уламкові
осади переважно виражені намулами, пісками, гравієм та
галькою. При ущільненні осадів утворюються пісковики,
конгломерати, брекчії тощо.
Органогенні осади озер, в переважній більшості,
представлені скупченням раковин та органогенних намулів. Із
цих осадів утворюються вапняки, горючі та бітумінозні
сланці, сапропелеве вугілля та інші корисні копалини.
Хемогенні осади накопичуються переважно в
безстічних озерах, де солоність води досягає 30%. В сухий
період року вода в них випаровується і відбувається
випадання на дно озера солей. В результаті в озерах
формується глауберова сіль, гіпс, ангідрит, доломіти.
Озера, як і ріки, у своєму розвитку мають відповідні
стадії. Розрізняють чотири стадії розвитку озер - юність,
зрілість, старість і згасання.
Озерні водойми в геологічному часі порівняно
недовговічні. Більшість з них на протязі тисяч років
заповнюються осадами і, заростаючи рослинністю,
перетворюються в болото.
Болотом називається ділянка земної поверхні з
надмірним зволоженням. На ній зростає специфічна
вологолюбна рослинність, розвивається болотний тип грунтів