Page 126 - 249_
P. 126

і,  як  правило,  накопичується  торф.  Болота  надзвичайно
                            широко розповсюджені на поверхні суші та займають площу
                            175 млн. гектарів.
                                   Особливістю  розвитку  боліт  є  накопичення  і
                            відмирання  у  водоймах  залишків  водяної  рослинності.
                            Заростання  водойм  розпочинається  у  зоні  літоралі.  Тут
                            поступово  накопичуються  на  дні  відклади  з  решток  флори  і
                            фауни,  спричинюючи  обміління  водойм.  Водяні  рослини
                            розвиваються  до  центру  водойми,  утворюючи  послідовні
                            смуги  з  надводних,  плаваючих  або  підводних  рослин.
                            Завершується  процес  утворенням  суцільного  рослинного
                            покриву. Відмерла болотна рослинність накопичується на дні
                            водойми  у  великій  кількості.  Внаслідок  нестачі  кисню  вона
                            піддається  неповному  розкладанню.  Ущільнена,  збагачена
                            вуглецем, маса відмерлих напіврозкладених залишків рослин
                            утворює торф.
                                   У  процесі  свого  розвитку  болота  утворюють  болотні
                            відклади  мінерального  та  органічного  походження.  До
                            болотних  відкладів  належать  торфові  поклади,  болотні
                            грунти,  відклади  мулу  та  сапропелю.  Торфові  поклади
                            формуються  в  умовах  перезволоження  та  недостатнього
                            доступу кисню при заболочуванні суходолу та водойм. Вони
                            складаються  з  декількох  шарів,  утворених  рослинними
                            угрупуваннями.  Болотні  грунти  формуються  переважно
                            внаслідок  заболочування  суходолу  в  умовах  тривалого  або
                            постійного перезволоження. Найпоширеніші грунти низинних
                            боліт (до 95%), які займають заплавні та притерасні зниження
                            долин  давніх  рік,  днища  балок  тощо.  Характерним  є  також
                            підстилання грунтового горизонту шаром торфу.
                                   Торф  -  це  органогенна  гірська  порода,  утворена  під
                            водою  при  нестачі  кисню  з  відмерлих  і  неповністю
                            розкладених  залишків  рослин  з  домішками  мінеральних
                            компонентів до 50 %. Колір його переважно бурий та чорний.
                            Природна  вологість  75-95%,  вміст  вуглецю  45-66%.  Торф  є
                            початковою  стадією  ряду  гумусових  горючих  корисних
                            копалин.
                                   При  подальшому  захороненні  пластів  торфу,  вони
                            попадають  в  зону  підвищеного  тиску  й  температури.  Торф
                            ущільнюється,  в  ньому  збільшується  вміст  вуглецю,
                            знижується  кількість  кисню  і  водню.  В  результаті
                            утворюється  лігніт  або  буре  вугілля.  Подальше  опускання
                            пластів призводить до ще більшої метаморфізації початкового
                            продукту.  Розвивається  неухильне  ущільнення  речовини,
                            збільшується вміст вуглецю з одночасним зменшенням кисню
                            і  водню.  При  цьому  буре  вугілля  перетворюється  в  кам'яне,
                            потім     -   в    напівантрацит,     який     в    подальшому
   121   122   123   124   125   126   127   128   129   130   131