Page 8 - 199_

Роджерс вважає, що в кожній людині від народження закладено
прагнення повністю реалізувати себе і воно наділене силами необхідними
для розвитку всіх своїх можливостей. Однак виховання і норми,
встановлені суспільством примушують її забувати про власні почуття або
потреби і приймати цінності, що нав'язуються іншими.
Інший психолог — А.Маслоу висунув гіпотезу, згідно якої
можливості людей задовольнити свої основні потреби дуже часто бувають
обмежені, а це перешкоджає виникненню і задоволенню потреб більш
високого рівня, таких як самоповага або самоактуалізація.
Розкриваючи четверте питання „Предмет педагогіки та основні етапи
її розвитку” необхідно підкреслити, що педагогіка - це наука, що вивчає
закономірності передачі старшими поколіннями соціального досвіду,
необхідного для життя і праці.
Основними категоріями педагогіки е розвиток,
виховання, освіта, навчання.
Розвиток людини - це процес становлення її як особистості під
впливом зовнішніх і внутрішніх, соціальних і природних факторів.
Виховання - в широкому розумінні являє собою цілеспрямований
процес формування інтелекту, фізичних і духовних сил особистості.
Виховання у вузькому розумінні -систематичний і цілеспрямований вплив
вихователя на вихованців з метою формування в них бажаного відношення
до людей і явищ оточуючого світу.
Освіта - процес і результат засвоєння певної системи знань і
забезпечення на цій основі відповідного рівня розвитку особистості.
Навчання - це цілеспрямований процес двобічної діяльності педагога
і учнів по передачі і засвоєнню знань.
Предмет педагогіки - процес цілеспрямованого розвитку і
формування особистості в умовах її навчання, виховання, або - це
виховання людини, як особлива функція суспільства.
Потреба передачі соціального досвіду підростаючим поколінням
виникла разом з людиною. Однак, як цілеспрямований процес виховання
бере свій початок з періоду розподілу праці. До цього ж періоду необхідно
віднести найстародавнішу професію - педагога, вчителя.
Розквіту педагогічна думка досягла в Давній Греції і Риму. В Греції
особливо виділялись дві системи виховання: спартанська і афінська.
Освіта в спартанській державі була привілеєю рабовласників. Діти
рабовласників з 7 до 15 років поза сім'єю вчилися читати, писати, рахувати
і дуже багато займалися військово-фізичною підготовкою.
Більш розвинутою в порівнянні із спартанською була афінська
система виховання. Навчалися основам грамоти, музики, декламацією.
Пізніше в гімназіях вивчали філософію, літературу, політику.
Найвищий рівень освіти давала ефібія, куди поступали юнаки 18 - 20
р. Тут вивчали політичні науки, закони Афінської держави, військової
дисципліни.
Закінчення двохрічного навчання в ефібії означало, що ЇЇ випускники
стали повноправними громадянами Афін.
В епоху середньовіччя у всіх школах навчались основам грамоти,
релігійним догмам і співів, псалмів і молитв.

9