Page 5 - 199_

її інтелектуальний
і моральний розвиток. В ході такого спілкування складаються
міжособистісні відносини між людьми офіційні і неофіційні, ділові і
особистісні, інтимні. Психологічні аспекти таких явищ вивчає психологія
людського спілкування.
Вивчаючи психологію і поведінку людей, вчені шукають їх
пояснення, з одного боку, в біологічній природі людини, з другого - в її
індивідуальному досвіді, з третього - в законах, на основі яких будується і
з якими функціонує суспільство. Досліджується залежність психіки і
поведінки людини від місця, яке займає вона в суспільстві, від тієї
соціальної ролі, яку вона відіграє в суспільстві.
Крім індивідуальної психології поведінки в коло явищ, що вивчається
психологією, входять і відносини між людьми в різних людських
об'єднаннях, великих і малих групах.
В XX ст. психологічні дослідження вийшли за рамки тих явищ,
навколо яких на протязі століть концентрувалися. В цьому зв'язку назва
"психологія" втратила свій первісний, досить вузький зміст, коли вона
відносилась тільки до суб'єктивних явищ свідомості. Однак до цього часу
у відповідності з традицією, що склалася століттями за цією наукою
зберігається її попередня назва.
Опрацьовуючи теоретичний матеріал до другого питання: “Етапи
розвитку психології”, треба мати на увазі, що в процесі історичного
поступу психологія пройшла три етапи: міфологічний, філософський та
науковий. Кожний етап відбувався на основі культури, притаманної
певному рівню розвитку суспільства.
На міфологічному етапі відбувається роздвоєння довколишнього
світу на тіло (всі предмети, що реально існують) та душу (те, що
спричиняє зміни як у сіті, так і в самій людині. На цій підставі виникає
культ неживих предметів, які наділяються надприродними властивостями.
Поступово формується анімізм - світогляд первісної людини, за яким існує
в усіх природних тілах і явищах. Усвідомлення власної безпорадності
породжує фаталізм. Щукаючи опори життя, людина обирає собі фетіші. На
цій підставі виникає магія – сукупність ритуалів, спрямованих на отримання
бажаного результат. Із зростанням активності людини, виникає тотемізм, що
породжує ряд протиставлень – живих і мертвих, предків і нащадків, що
зумовлює перехід до філософського етапу розвитку психології.
Найдавніші спроби пояснити психіку зафіксовані у
давньоєгипетському папірусі – “Пам’ятці мемфіської теології (кінець 4
тисячоліття до н.е.), де вперше описується механізм психічної діяльності.
Центральний орган – це серце людини, котре, “усякій свідомості дає
підніматись”.
Філософські положення Стародавнього Сходу вплинули на
формування наукових поглядів філософії Стародавньої Греції та Риму.
Так, Геракліт з Ефеса (бл. 544/540 – бл. 483 рр. до н.е.) вважав, що душа
(психея) утворюється від вогняного начала, випаровуючись з вологи.
Повертаючись у стан вологи, душа зникає. Ідеї Геракліта про нерозривний
зв’язок індивідуальної душі з космосом, про зв’язок психічного і
допсихічного, про підпорядкованість психічних явищ всеосяжним

6