Page 20 - 197_

лише діапазон їх зміни. Це задачі вибору багатоелементних
типових рішень. Вони, як правило, охоплюють розрахункові
задачі і задачі типу (а). Під час автоматизованого проектування
в діалоговому режимі проектувальник формує різні набори

початкових даних для різних проектних операцій з ітерацією
доти, поки не буде отримане прийнятне рішення;
в) процедури з невизначеним алгоритмом. Як правило, це

задачі синтезу структури технологічного процесу при
висхідному проектуванні. Формальних методів прийняття
рішень таких задач немає. Є еврістичні прийоми:
проектувальник складає кілька альтернативних варіантів

рішень, налагоджує ЕОМ на ці варіанти, ЕОМ їх реалізує та
кількісно оцінює результати.
Хоча в задачах типів а) і б) немає математичного

(формалізованого) зв’язку між параметрами, їх розв’язок
можна спростити та формалізувати через використання
типових рішень і процедур їх вибору.

3.2 Алгоритм вибору типового рішення

в нерозрахункових задачах [1]
Типове рішення – це відоме апробоване (раніше
використовуване) рішення проектної задачі, наприклад, метод
або план обробки, структура операції, модель верстата, тип

пристрою чи інструмента, схема базування, режим різання і под.
Методика підготовки до автоматизованого розв’язку логічної

технологічної задачі і власне вибору типового рішення така:
1) виявляють обмежений набір типових рішень, наприклад,
перелік використовуваних схем базування, моделей верстатів
тощо, тобто формують множину типових рішень (МТР);

2) виявляють умови, за яких кожне рішення може бути
використане, а саме:
а) параметри, що впливають на вибір рішення. Усю

сукупність цих параметрів називають комплексом параметрів
придатності (КПП);
б) граничні (допустимі) значення для кожного параметру
придатності – характеристичні значення. Комплекс параметрів

придатності разом з їх характеристичними значеннями
складають сукупність умов вибору типового рішення, яку
називають комплексом умов придатності (КУП). КУП

називають також математичною моделлю типового рішення;

20