Page 19 - 197_

3 МЕТОДИ АВТОМАТИЗОВАНОГО

ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЕКТУВАННЯ

3.1 Класифікація проектних задач [1, 2]
Проектні задачі, до послідовного розв'язку яких зводиться

робота технолога під час проектування технологічних процесів,
за ступенем їх формалізації пожна поділити на дві категорії:
розрахункові та нерозрахункові (логічні).

Розв'язок розрахункових задач зводиться до розрахунку за
сукупністю формул, які пов'язують між собою параметри
процесу. Їх розв'язок достатньо формалізований, бо
формалізація закладена уже в самому математичному зв'язку

між параметрами. Тому скласти алгоритм їх розв'язку й
автоматизувати процес розрахунку не важко. Саме такі задачі
почали розв'язуватись на ЕОМ найперше. Приклади: розрахунок

швидкості різання, мінімального припуску, координат опорних
точок і керуючі програми в цілому, розрахунок технологічних
розмірів тощо.
Частка таких задач під час технологічного проектування

невелика (зазвичай 15%).
Нерозрахункові (логічні) задачі, як-от: вибір методів і плану

обробки, схеми базування, установлення заготовки, структури
операції, верстатів, оснащення і т.п., є найпоширенішими. Їх
розв'язок принципово відрізняється від розв'язку
розрахункових задач: вони не формалізовані, бо математичний

зв'язок між параметрами поки що не виявлений. Залежно від
ступеня невизначеності прийняття рішення проектні
процедури, що містять логічні задачі, поділяються на три типи:

а) повністю детерміновані. Для них відомими є усі потрібні
дані й алгоритм прийняття рішень, задані у вигляді жорсткої
послідовності проектних операцій. Роль проектувальника тут -
прийняти кінцеве рішення шляхом включення цієї процедури в

потрібний момент та оцінити результат її роботи. Зазвичай це
прості задачі вибору локального типового рішення (типового
елемента), як-от: вибору моделі верстата, інструмента,

пристрою, методу тощо;
б) алгоритмічно визначені процедури з невизначеними
початковими даними. Порівняно з попереднім типом тут немає

повного набору початкових даних; для частини з них відомо

19