Page 30 - 18

графік залежності уявного питомого опору від величини розносів живильних
електродів, що відображає основні елементи геоелектричного розрізу.
Інтерпретація кривих ВЕЗ проводиться шляхом порівняння їх з теоретично

розрахованими кривими. При цьому з допомогою палеток або аналітичних
формул визначають істинні опори і товщини основних геоелектричних
горизонтів. Кінцеві результати представляють у вигляді геолого-геофізичних
розрізів і структурних карт за опорними горизонтами.

При ДЕЗ використовується установека з попарно зближеними
вимірювальними і живильними електродами (диполями). Збільшення
глибинності вивчення досягається збільшенням розносів між диполями.
Максимальні розноси повинні в 5–10 раз перевищувати глибину, що вивчається.

Порядок обробки ДЕЗ той же, що і ВЕЗ. Перевагою ДЕЗ в порівнянні з ВЕЗ є
значно менші розміри живильних ліній, можливість виконання робіт по
криволінійних профілях і можливість оцінки кута нахилу електричних горизонтів.

Глибинність електрозондування здебільшого до 2 км, похибка визначення
глибин 10, а в складних умовах 25. Сприятливими умовами для успішного
проведення електрозондування є: пологі форми складчастості, наявність одного

опорного геоелектричного горизонту і відсутність в розрізі проміжних
екрануючих горизонтів високих або низьких опорів. Спотворюють результати
електрозондування такі самі фактори, як і при електропрофілюванні.
Метод телуричних струмів (ТС) базується на вивченні природних

телуричних струмів, що виникають в надрах в результаті дії на іоносферу потоку
заряджених частинок від сонця або фізико-хімічних процесів в земній корі. В
основі методу лежить одночасне спостереження короткоперіодичних змін
напруженості електричної складової природного електромагнітного поля в двох

точках. Одна з них (базисна станція) при всіх вимірах залишається на місці, а
друга (польова станція) переміщується на площі вздовж прямолінійних
маршрутів навхрест простягання структур, що вивчаються. Порівняння

напруженості поля в цих точках визначає відносну напруженість поля. Основним
матеріалом спостережень над полем телуричних струмів є телурограми – криві,
що показують характер зміни в часі відносних напруженостей поля. В результаті
обробки телурограм вираховують параметр поля, що дорівнює відношенню

амплітуд варіацій на польовій та базисній точках, і будують карти розподілу
параметра поля на площі досліджень. Такі графіки і карти відображають рельєф
поверхні опорного горизонту високого опору, дозволяючи одержувати по ньому

якісне уявлення. При використанні інших досліджень (електрозондування,
каротажу або сейсморозвідки) можливий перехід до визначення глибини
залягання опорного горизонту. Глибинність методу 2–3 км. Метод
характеризується високою продуктивністю і застосовується переважно при

регіональному вивченні платформних областей, а в сприятливих умовах – і для
пошуків локальних структур, особливо соляних куполів. Суттєва перевага методу

29