Page 46 - 177_

 кількість товару, що продається достатньо велика, щоб виправдати
досить великі витрати на прямий збут, пов'язані з регулярними візитами на
фірми-споживачі комівояжерів, їхніх керівників, а також на утримання
складського господарства, контор, добирачів партій товару, пакувальників тощо;
 ринок споживачів концентрований, тобто вони розміщені в одному
регіоні;
 товар потребує організації спеціальної служби сервісу;
 обсяг замовлень дає змогу з максимальною ефективністю
використовувати транспортні засоби, тобто повністю навантажувати контейнери,
вагони, зводити до мінімуму перенавантаження товару;
 на ринках існує достатньо розвинута мережа власних складських
приміщень з необхідними під'їзними дорогами, засобами механізації й
автоматизації навантажувально-розвантажувальних і складських робіт;

 товар є вузькоспеціалізованим за призначенням і (або) виробляється за
технічними умовами споживача;
 ринок вертикальний, тобто товар застосовується небагатьма
споживачами в кількох галузях;
 ціна на ринку нестійка, і фірма-виробник змушена вносити зміни
оперативно;
 ціна продажу досить висока, що дає можливість утримувати власні
служби збуту;
 специфіка товару така, що постійно вимагає підключення
конструкторів, технологів, інших спеціалістів для внесення відповідних змін у
конструкцію, умови експлуатації, тобто потрібні прямі канали.
Найбільш розповсюдженими способами прямого продажу є торгівля на
рознос, посилкова торгівля, торгівля через магазини, що належать фірмі-
виробникові (через власну торгову мережу).
Чимало промислових фірм і більшість фірм, які виробляють товари для
ринку споживача, вдаються не до прямих, а до непрямих каналів збуту, тобто
через посередників. При цьому розрізняють довжину або рівень, і ширину
каналу.

44