Page 45 - 177_
P. 45

5.  асортиментне завантаження виробничих потужностей;
                         6.  укладання договорів продажу;
                         7.  встановлення ціни;
                         8.  створення запасів готової продукції;
                         9.  вибір каналів розподілу;
                         10.  стимулювання збутовиків і посередників;
                         11.  організація доставки продукції споживачам;
                         12.  контроль за виконанням договірних зобов’язань;
                         13.  розрахунки з покупцями і посередниками;
                         14.  надання послуг споживачам;
                         15.  оцінка виконання планів збуту;
                         16.  фінансування збутових операцій;
                         17.  задоволення платоспроможного попиту.

                      Рисунок 12.1 - Модель розподільчої логістики

                     Усю  різноманітність  можливих  логістичних  ланцюгів  передбачається
              класифікувати за такими ознаками:

                       за кількістю ланок (операцій) – дво-, три-, багатоланкові ланцюги;
                        за  складом  учасників  –  внутрішні  (підрозділи  підприємства)  і
              зовнішні,  тобто  ланцюги,  створювані  як  результат  взаємодії  економічно
              самостійних суб’єктів;
                        за часом дії – постійні чи довготермінові, періодичної дії та разові;
                        за  ринком,  що  обслуговується  –  глобальні,  регіональні  та  локальні
              ринки.
                     Об’єктом    розподільчої  логістики  є  товарорух  –  система,  що  забезпечує
              доставку  товару  до  місць  продажу  у  визначеній  кількості,  у  точно  визначений
              час і з максимально високим рівнем обслуговування споживача.
                     Під  каналом  розподілу  розуміють  сукупність  фірм  чи  окремих  осіб,
              зайнятих передачею прав власності на конкретний товар чи послугу при їх русі
              від виробника до споживача. Першочерговими функціями каналів товароруху є:
                       дослідна робота, збір інформації;
                       стимулювання збуту;
                       налагодження і підтримка відносин із споживачами;
                       пристосування товару до вимог замовників;

                       проведення переговорів;
                       організація товароруху – транспортування і складування товару;
                       прийняття ризику;
                       забезпечення  функціонування  каналів  з  виділенням  для  цього
              необхідних фінансових ресурсів.
                      У  деяких  джерелах  зазначається,  що  досить  великий  обсяг  (майже  60
              відсотків)  продукції  промислового  призначення  реалізується  саме  методом
              прямого  маркетингу.  За  такою  схемою  працює  багато  вугільних,  нафтових  та
              металургійних  компаній,  обробна  галузь.  Прямі  зв'язки  прискорюють  цикли
              реалізації та обігу капіталу, сприяють налагодженню тісних контактів між обома
              сторонами, а також чуйному реагуванню на побажання споживача.
                       Канал нульового рівня або прямий канал  вважають  вигідним, якщо:





                                                                                                              43
   40   41   42   43   44   45   46   47   48   49   50