Page 38 - 177_

 неперервністю завантаження робочих місць.
Питання в тому, якій з особливостей віддати перевагу за тих чи інших
умов. Вирівнювання тривалості операцій може відбуватись як за рахунок
простоїв робочих місць, так і за рахунок залежування предметів праці, або за
рахунок того й іншого одночасно.
Слід мати на увазі, що простій робочого місця (робітника і обладнання) в
умовах непотокового виробництва наносить набагато більше збитків
виробництву від простою предметів праці одного найменування. Тому загальний
критерій оптимізації є мінімум витрат виробничих ресурсів (в умовах
непоточного виробництва може бути забезпеченим за рахунок організації
безперервного завантаження робочих місць, тоді як в поточному виробництві –
вибором варіанту з мінімальним часом між операційного застою деталей).
3. Забезпечення максимальної надійності планових розрахунків і
мінімізація трудомісткості планових робіт.
Сьогодні на м/б підприємствах, як правило, використовуються статичні
методи планування і управління виробництвом, які породжують ряд проблем, а
саме: дефіцит виробничих потужностей, субоптимальність календарних планів
виробництва, велика тривалість виробничих циклів, неефективність управління
запасами, низький ККД обладнання, відхилення від технології виробництва
тощо.
Виникають ці проблеми і за кордоном і породжені уявою про хід
виробничого процесу як стохастичного (постійного) процесу і свідчать про
недостатню надійність планових розрахунків.
Уява про хід виробництва як про статичний процес базується на
наступних положеннях:
 передбачається, що тривалість виробничого циклу виготовлення деталі
є величиною конечною, а насправді вона є величиною ймовірною. Помилка у
відхиленні термінів складає 40 %;
 тривалість виробничого циклу ведучої деталі комплекту визначає
тривалість його (комплекту) виробничого циклу. Тоді як тривалість
виробничого циклу комплекту деталей як мінімум в 1,5 рази більше тривалості
виробничого циклу ведучої деталі комплекту і помилка зростає в 1,5 рази;

 передбачається, що трудомісткість виготовлення виробу
розподіляється рівномірно в межах кожної стадії тривалості виробничого циклу.
Насправді інтенсивність робіт на протязі кожної стадії виробництва міняється в
значних межах;
 передбачається, що всередині кожної стадії виробництва в часі не
міняється . Насправді вона міняється дуже часто. Так , стартові операції відсутні
в кінці кожної стадії виготовлення виробу, а завершальні (фінішні) – на початку.
В кінцевому підсумку недосконалість планових розрахунків хід
виробництва на підприємствах призводить до наслідків:
 постійно виникаючому дефіциту;
 неперервність руху «вузьких і широких місць»;
 в розподілі робіт замість планування;

36