Page 15 - 164
P. 15

15

                      Із  електричних  методів  можна  успішно  використати  метод  самочинних
               потенціалів  (ПС).  Якщо  мінералізація  пластових  вод  більша  мінералізації
               бурового  розчину,  піщані  та  алевритисті  пласти-колектори  виділяються  як
               мінімуми  на  кривій  ПС,  глини  і  глинисті  (непроникні  породи)  –  максимуми.
               Значення  потенціалів  ПС  розміщається  на  одній  лінії  –  “лінії  глин”,  якій
               відповідає  найбільший  високий  потенціал.  Величина  потенціалу  напроти
               пісковиків  та  алевролітів  на  порядок  менша  від  потенціалу  лінії  глин.  В
               залежності  від  того,  до  якої  лінії  ближче  лежать  виміряні  значення  ПС,  їх
               відносять до колекторів або до глинистих пластів. Однак, якщо мінералізація
               пластових  вод  різна,  то  значення  потенціалів  пісковиків  і  алевролітів  будуть
               різні.  Цю  обставину  можна  використати,  якщо  відомо  зміну  мінералізації
               пластових вод по розрізу свердловини.
                      Якщо мінералізація бурового розчину більша мінералізації пластової води
               то  ПС  буде  мати  зворотній  вигляд.  Глини  в  цьому  випадку  відмічаються
               мінімумами,  а  пласти-колектори  (пісковики  і  алевроліти)  максимумами  на
               кривій  ПС.  Наявність  зворотнього  вигляду  кривої  методу  самочинної
               поляризації,  можна  встановити  за  результатами  досліджень  порід  різного
               літологічного складу, або порівнюючи дані про мінералізацію пластової води і
               бурового  розчину.  У  випадку  підвищеної  мінералізації  бурового  розчину  і
               наближення її значення до значення мінералізації пластової води, метод ПС при
               виділенні колекторів буде неінформативним.
                      Малопористі  пласти  мають  більший  питомий  опір  у  порівнянні  із
               глинистими та водоносними породами, що дозволяє їх виділити у геологічному
               розрізі за даними електричних методів. Для того, щоб розділити низькопористі
               пласти від проникних, необхідно врахувати ряд ознак, а саме:
               1.  Мікрокаротаж  –  по  сильних  змінах  із  глибиною  високих  показів,  які
                  перевищують  покази  проти  колекторів  і  глин.  Пояснюється  це  відсутністю
                  напроти низькопористих пластів глинистої кірки.
               2.  Перевищення показів мікропотенціал зондів над показами градієнт зондів.
               3.  Акустичний  каротаж  –  по  великих  швидкостях  розповсюдження  пружних
                  хвиль.
               4.  Нейтронний  каротаж  –  по  високих  показах,  обумовлених  низьким  вмістом
                  водню  у  низькопористих  породах  колекторах.  Як  виняток  складають
                  газоносні  породи-колектори,  які  також  характеризуються  підвищеними
                  показами на кривій інтенсивності нейтронного каротажу.
                      Порові  теригенні  і  карбонатні  колектори  характеризуються  не  тільки
               якісними  ознаками,  але  і  кількісними  критеріями,  за  якими  породи
               розділяються на колектори і непроникні пласти.
                      До ознак пласта-колектора, що характеризується проникненням бурового
               розчину при умові розбурювання теригенних і карбонатних порід на прісному
               розчині, опір ( с) якого більше 0.2 Омм; а відношення  ф/ в>5 можна віднести:
               а) звуження діаметру свердловини на кривій кавернометрії свердловини (ДС);
               б)  радіальний  градієнт  опорів,  заміряних  зондами  різної  глибини  досліджень
                   (мікрокаротажу МК), бокового каротажу, комплексу МК, БК, ІК, БМК.
   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20