Page 84 - 157

5 ПЛАНУВАННЯ РАНДОМІЗОВАНИХ ЕКСПЕРИМЕНТІВ

Рандомізований експеримент - це такий експеримент, який передбачає
випадковий характер проведення досліду чи груп дослідів. Повна
випадковість порядку проведення експерименту чи цілковита випадковість у
виборі впливаючих факторів усуває вплив невиключених систематичних
складових та відображає адекватність між математичною моделлю і
досліджуваним об'єктом.

5.1 Класифікація рандомізованих експериментів

Рандомізовані експерименти в постановці завдання та методах їх
реалізації можна розподілити на такі основні класифікаційні групи:
• метод замішування факторів, що передбачає максимально можливу,
але доцільну кількість реально впливаючих факторів;
• метод повноблочного збалансованого плану або метод додаткового
досліду як метод, в якому встановлюються наперед задані обмеження;
• метод рандомізації за зовнішньою змінною як такий, в якому окремі
досліди несуть конкретизоване, але різне змістовне навантаження;
• метод латинського квадрата або метод із строго обмеженою
рандомізацією, коли окремі досліди є адекватними за своїм змістовним

навантаженням;
• метод греко-латинського квадрата, як різновид латинського квадрата,
в якому використовується додатковий (четвертий) впливаючий фактор.

Кожний із вказаних методів має свої особливості, які доцільно
розглядати на конкретних прикладах.

5.2 Приклади планування рандомізованих експериментів

Завдання рандомізованого експерименту - штучно створити
рандомізацію з метою нейтралізації впливу дестабілізуючих факторів,
зробивши цей вплив випадковим.
Приклад 5.1. (Метод замішування факторів). Користуючись методом
спектрального аналізу, необхідно дослідити випромінювальну здатність
пластмасових плівок.
Традиційний розв'язок такої задачі зводиться до вивчення спектрів
пропускання плівкових матеріалів. Але зробити однозначний висновок про
випромінювальну здатність певного матеріалу не завжди вдається. Це
залежить від коректності експерименту та від цілого ряду впливаючих
факторів, серед яких можна виділити:
• неоднорідність плівки (різнотовщинність, забрудненість тощо);
• інструментальну похибку вимірювання спектрального пропускання
плівки;
• неврахування прогрівання плівки та її власної температури;

107